В одному маленькому князівстві змінюється влада та всіх фей виганяють. Лише одній вдається залишитись. Якось вона зустрічає селянку з сином, який дуже потворний. Вона шкодує малюка і за допомогою магії робить так, що заслуги інших приписуються йому, яке пороки – іншим.

Таким чином карлик стає міністром і навіть укладає заручини з дочкою професора. Однак магу і колишньому коханому нареченій уродцю вдається розірвати чари. Карлик ховається від інших у глечику, в якому тоне.

Розповідь вчить тому, що необхідно дивитися вглиб речей, а не засліплюватися поверхневим блиском.

Перерва

Імператор невеликого князівства Деметрій дозволяє робити своїм підданим все, що вони хочуть, якщо це не завдає незручності іншим. Оскільки всі чарівні істоти найбільше цінують волю, вони давно переселилися до маленького князівства. Проте смерть Деметрія закінчує епоху свободи – новий правитель вирішив запроваджувати у державі нові порядки. Відповідно до своїх поглядів він наказує усунути магію будь-якими способами і зайнятися кориснішими справами – наприклад, рубати ліси та садити картоплю. Після введення нового порядку всіх фей вислали в їхню чарівну країну і тільки одній вдалося вмовити правителя дозволити їй залишитися в князівстві – феї квітів Розабельверде.

Якось ця фея зустрічає в лісі селянку Лізу, яка заснула від втоми. Біля неї в кошику спить її син – потворний карлик із павучими кінцівками. Фея шкодує виродка і довго розчісує йому волосся своїм чарівним гребенем. Прокинувшись, Ліза забрала малюка і пішла далі. Біля села її зустрів пастор, який так захопився красою хлопчика, що попросив забрати його до себе на виховання. Селянка з радістю віддала потвору.

У цей час в університеті міста Керпесс гризе граніт науки меланхолійний поет на ім'я Бальтазар. Він до нестями закоханий у чарівну дочку свого вчителя – Кандіду. Дівчині приємна увага молодого романтика, і вона кокетливо приймає його залицяння. Однак у університетському порядку, що вже встановився, з'являється нова людина – крихта Цахес, яка тепер носить ім'я Цінобер. До нього дивним чином тягнуться люди різного складу. З'явившись у домі професора, він зачаровує і господаря, і дочку. Тепер його запрошують на всі звані вечори, де він набуває немалої популярності. Як тільки хтось висловить дотепну думку, або прочитає вірші власного виконання, всі вірять, що це заслуга Циннобера. Але якщо той огидно м'якне чи спіткнеться, винуватцем виявиться хтось із присутніх. Тільки двоє людей – Бальтазар та його друг Фабіан – бачать справжнє обличчя Цахеса. Використовуючи свій дивний талант, карлик отримує місце в міністерстві, а також заручається з професорською дочкою.

Одного дня до Керпесу на кришталевій кареті приїжджає доктор Проспер Альпанус, який до того ж є магом. Тільки Бальтазар одразу бачить його справжнє обличчя. За допомогою мага він дізнається, що Цинобер – це звичайний виродок, якому допомагає якась чарівна сила. Незабаром Альпанусу вдається вирахувати цю силу, і він зустрічається з феєю Розабельверде. Маг повідомляє їй, що, згідно з гороскопом, її підопічний може занапастити все князівство. Також він хитрістю краде та розбиває її чарівний гребінь. Фея погоджується залишити карлика без заступництва. Вона зізнається, що за допомогою її розчісування на голові Цахеса з'являлися три вогняні волоски, завдяки яким усі заслуги інших людей зачісувалися йому, а вади карлика – іншим. Ці три волоски треба було знищити, що зробив Балтазар. Як тільки всі дізналися правду, його вигнали з дому, і він, ховаючись від людей, утопився в глечику. Однак, пошкодувавши його, після смерті фея повернула йому гарний вигляд. Балтазар же одружився з Кандіда.

Малюнок або малюнок Крихітка Цахес

Інші перекази та відгуки для читацького щоденника

• Короткий зміст Пісня про мого Сіда

  Цей твір є «відправною точкою» для іспанської культури, літератури, словесності. Першу версію твору іноді відносять до початку чотирнадцятого століття. Сід - справжній герой для іспанського народу.

• Нариси бурси Помяловський

  В училищі всі кімнати були великих розмірів і не відрізнялися чистотою. Після закінчення уроків бурсаки розважалися та грали. В училищі нещодавно закінчилася насильницька освіта

• Короткий зміст Енде - Момо

  Жанрова спрямованість твору є фантастичною казковою прозою. Головною героїнею твору є дівчинка на ім'я Момо, представлена ​​в оповіданні в образі, що випадково з'явився в напівзруйнованому.

• Паперові міста Джона Гріна

  У книзі розповідається про пригоди Марго Рот Шпігельман та Квентіна Джейкобсена. Сім'я Джейкобсонів переїхала до міста Орландо у Флориді. На той момент Квентін виповнилося 2 роки. Батьки Квентіна потоваришували із сусідами

• Короткий зміст Скребицький Лісова луна

  Герою оповідання, хлопчику Юрі, на той момент було п'ять років. Він жив у селі. Якось Юра разом зі своєю мамою вирушили в ліс по ягоди. На той час була пора суниці.

Розділ перший

Маленький виродок. Як князь Пафнутій насаджував у своїй країні освіту, а фея Розабельверді потрапила до притулку благородних дівчат

На дорозі впала змучена голодом і жадобою обдерта селянка. За плечима у неї був короб із хмизом. Вона скаржилася на свою нещасну долю, на злиденне життя, на ганьбу, яку принесла її сім'ї дитина-виродка, народжена нею ж самою. Найбільше вона проклинала дитину, якій було вже два з половиною роки, а вона ще навіть не зип'ялася на свої кволі ноги та не навчилася розмовляти. її син багато їв, як восьмирічний хлопчик, але не було надії, що він колись працювати. У коробі жінка несла разом із хмизом і свого виродка: «голова у чудовиська глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а одразу від грудей звисали тонкі, наче ліщинові палички, ноги, тому весь він був схожий на роздвоєну редьку» . Ця вияв мала довгий гострий ніс, чорне кудлате волосся, а на зморшкуватому, як у старого, обличчі виблискувала «пара чорних очних ямок».

Жінку зморив глибокий сон, а хлопчик, вийшовши з короба, порався біля неї. Нині лісом ходила патронеса притулку. Побачивши цю картину, вона засмутилася, бо не могла допомогти горю цієї жінки.

Панна приголубила хлопчика, розчесала розпатлане волосся і вирішила по-своєму допомогти його горю, оббризкавши дитину пахучою водою.

Коли селянка прокинулася, то відчула себе відпочилою та бадьорою, похвалила кучері свого маленького Цахеса, здивувалася, бо він міг ходити та розмовляти.

Дорозі додому вона, на прохання пастора, зупинилася відпочити біля його будинку. Батюшка вихваляв її маленького сина, який видався йому розумним і гарним хлопчиком. Пастор просив Лізу залишити Цахеса йому на виховання і, розлютившись на селянку через її переконання в юродивості свого ж сина, забрав чудовисько і клацнув дверима.

Поверталася додому Ліза з легким серцем і коробом, який тепер без Цахеса здавався майже невагомим.

Як розуміє наш читач, вся таємниця полягала у чарах патронеси. Справді, то була незвичайна жінка. Усі, хто її знав, казали, що відколи патронеса з'явилася в цій місцевості, вона анітрохи не змінилася, не постаріла. Назад ходили чутки, що ця дівчина відьма. Люди розповідали всякі небилиці: то хтось бачив, як вона в лісі розмовляла зі звірами та птахами, то як літала на мітлі — навіть хотіли її кинути у воду для підтвердження своїх думок. Дізнавшись про такі наміри, патронеса поскаржилася князеві, який за неї заступився. Тоді селяни, схаменувшись, потроху почали забувати всякі небилиці і більше не чіпали її.

Цю шановну даму владної вдачі звали фрейлейн фон Розеншен, або, як він сам про себе говорила, Розеншен-Зеленова. У неї був привітний погляд, особливо гарною здавалася вона під час цвітіння троянд.

Панну Розеншен призначив патронесою притулку сам князь, тому барон Претекстатус не міг нічого вдіяти, хоча ця жінка йому не подобалася, тому що в одній хроніці він не знайшов прізвище Розеншен-Зеленова і не міг нічого сказати про цей родовід.

У князя ж кабінеті знали, що панна це славна, на весь світ відома фея Розабельверде.

Ось як усе сталося.

У гарній, теплій, затишній та безтурботній країні князя Деметрія оселилися феї, любили свободу та теплий клімат. Мешканці сіл, бо в князівстві не було жодного міста, вірили в дива. Після смерті Деметрія став правити його син Пафнутій, якого мучила одна думка: чому народ занедбаний і темний. Він по-справжньому почав керувати країною, призначивши першим міністром свого камердинера Андреса, який, коли йому надав послугу, позичив шість дукатів.

Андрес порадив Пафнутії запровадити освіту. Але щоб прийом краще діяв, потрібно було багато чого ще зробити: полагодити школи, відбудувати дороги, вирубати ліси, зробити судноплавну річку, понасаджувати тополь та акацій, розвести картоплю, навчити молодь співати вечірніх та ранкових пісень у два голоси, прищепити віспу та вигнати з країни людей, котрі заважають своїми небезпечними настроями. Такими людьми міністр вважав фей, бо вони творили чудеса і робили людей нездатними на благо освіти. Тому було вирішено оточити замки фей, зруйнувати їх, конфіскувати майно, а самих фей виселити до їхньої країни Джинністан, про яку відомо з «Тисячі та однієї ночі».

Князь Пафнутій підписав указ про запровадження освіти. І одну фею вирішили залишити, щоб виконувала якусь корисну роботу серед людей, тоді селяни і забудуть про феїв. Таким чином «одомашнити» вирішили не лише фею, зробивши її корисним членом суспільства, а й тварин та птахів, конфіскованих у цих сестер.

Фея Розабельверде за кілька годин до запровадження освіти встигла випустити на волю своїх лебедів та приховати свої магічні троянди та різні коштовності.

Пафнутий поселив Розабельверде в притулок шляхетних дівчат, де вона назвалася Розеншен-Зеленова і почала там господарювати.

Розділ другий

Університет у Керепесі. Як Мош Терпін запросив студента Бальтазара на чай

Всесвітньовідомий вчений Птоломеус, перебуваючи в поїздці, писав листи до свого друга Руфін:

«Дорогою Руфіна, я боюся виснажливого сонячного проміння, тому вирішив вдень відпочивати, а вночі подорожувати. Ночі тут темні, і мій візник збився з дороги на бруківку. Моя голова вкрилася шишками, а від поштовху вилетів із карети, колесо якої зламалося. Я добрався до міста, де зустрів дивовижно одягнених людей. У їхньому одязі було щось східне, що поєднувалося із західним. Вони з люльок пускали штучні хмари. Вони оточили мене з усіх боків і кричали: Філістер! Філістер!» Мене це образило, тож звернувся до поліції. Цей варварський народ зчинив галас, а мій візник порадив їхати з цього міста. Зараз я перебуваю в одному з найближчих до міста сіл, де й пишу тобі, мій любий Руфіне. Я хочу дізнатися про звичаї та звичаї цього дивовижного народу тощо».

Мій дорогий читач, великий вчений Птоломеус Філадельфус не знав, що знаходиться поблизу Керепеського університету, а цей дивний варварський народ – студенти. Який би страх охопив його, якби годину тому він опинився б біля будинку Моша Терпіна, професора природничих наук. Студенти найбільше любили саме його лекції, тож Мош Терпін міг пояснити, чому йде дощ, чому сяє і гримить, чому вдень світить сонце, а вночі — місяць. І пояснює він так, що зрозуміла б кожна дитина. Дозволь же, прихильний читачу, відправити тебе до Керепеса до будинку цього вченого. Серед студентів професора твою увагу приверне один юнак, років двадцяти трьох чи чотирьох. У нього майже сміливий погляд, але на блідому обличчі пристрасно промені очей пригасила мрійлива туга. Цей юнак, одягнений у давньонімецький сюртук, не хто інший, як студент Бальтазар, син порядних заможних батьків, скромний і розумний.

Всі студенти пішли на фехтувальний майданчик, а задумливий Бальтазар вирушив прогулятися гаєм.

Його товариш Фабіан пропонував повправлятися в «шляхетному мистецтві фехтування», а не меланхолійно блукають лісом, бо це погана звичка.

Фабіан пішов прогулятися зі студентом-товаришем і завів розмову про пана Моша Терпіна та його лекцію. Бальтазар кричав, що професору лекції та природні досліди — це «огидний сміх з божественного єства». «Часто я хотів розбити його склянки та колби. Після його лекцій мені здається, що будівлі зваляться мені на голову, і гнітючий жах жене мене з міста. Але не ходити на Терпін лекції не можу, якась дивна сила мене туди тягне,» – пояснював Бальтазар товаришу.

Фабіан викрив цю дивну силу, назвавши ім'я Кандіди, професорської дочки, в яку й закохався Бальтазар.

Хлопці помітили вдалині коня без вершника, подумавши, що скакун скинув свого хазяїна. Вони зупинили коня, з боків якого «бовталися» ботфорти, щоб знайти сідока. Але раптом щось маленьке покотилося під ноги коня. Це був горбатий малюк, що нагадував насаджене на вилку яблуко. Фабіан розреготався, а карлик грубо розпитав дорогу на Керепес.

Малюк намагався взутися у свої ботфорти. Раз у раз він спотикався і падав у пісок, поки Бальтазар не встромив його тонкі ніжки в чоботи, піднявши малюка вгору і опустивши в ботфорти.

Потім дивний вершник намагався сісти на сідло, і знову марно: він перекинувся і впав. Знову йому допоміг Бальтазар.

Цей незнайомець образився на Фабіані сміх і заявив, що він «Прінстона», тому хлопець має битися з ним.

Бальтазар присоромив товариша за його поведінку, але Фабіана це не цікавило, він хотів якнайшвидше повернутися до міста, щоб подивитися на реакцію оточуючих. Сміх буде, коли побачать цього малого гидкого вершника. Фабіан і сам хотів посміятися, тому через ліс подався до міста.

Бальтазар, прогулюючись цим часом у лісі, зустрів Кандіду з батьком. Мош Терпін запросив його на чай, розважитися приємною розмовою. Мушу приїхати якийсь розумний юнак.

Розділ третій

Літературне чаювання в Моша Терпіна. Юний принц

Фабіан розпитував усіх перехожих, чи не бачили вони дивного малюка верхи. Але ніхто нічого не міг сказати, і глузливих усмішок на обличчях хлопець не помічав. Люди тільки розповідали, що проїжджали двоє струнких вершників, один із них був маленького зросту, гарний і приємний на зовнішність. Бальтазар з Фабіаном намагалися переконати всіх, що малюк бридкий і зовсім не гарний, але їм не щастило. Фабіан нагадав другу, що вони завтра побачать "ніжну мамзель Кандіду".

Кандіда була гарна, як намальована, з променистими очима. Це була струнка і рухлива дівчина, але руки та ноги в неї могли б бути й витонченішими, якби вона їла менше тістечок. Кандіда любила веселу компанію: грала на фортепіано, підспівувала, танцювала.

Але поети можуть у кожній жінці знайти недоліки. їхній ідеал: дівчина повинна кидатися за поезією, за їхніми віршами, співати їм пісні.

Кандіда — найвеселіше і безтурботніше, їй подобалися розмови та гумор. Але в ній було почуття, що ніколи не переходило в «банальну чуйність». Тому Фабіан і вирішив, що Бальтазар вона не підходить.

Фабіан, зайшовши до Бальтазара, посміхнувся, бо його товариш сидів такий одягнений. Хлопцеві хотілося вразити серце коханої дівчини.

У Терпіновому будинку Кандіда пригощала гостей ромом, сухарями та коржами. Студент просто милувався нею і не міг знайти потрібних слів. Професор представив суспільству пана Цінобера, який має вивчати право у Керепеському університеті.

Фабіан тихо пожартував Бальтазару: «Напевно мені доведеться боротися з цією Поторочою на флейтах чи, може, на шилах! Тому іншої зброї я не можу прийняти проти такого жахливого супротивника».

Товариш знову його присоромив. Бальтазар спитав малюка, нічого поганого з ним не трапилося через невдалу їзду на коні. І пан Цінобер і не пам'ятав, що впав з коня, бо він, виявляється, «найкращий їздець» і навіть навчав у манежі офіцерів та солдатів верхової їзди.

Раптом малюк полетів шкереберть, коли в нього з рук вислизнула палиця, на яку він спирався. Карлик зайняв. Всі вирішили, що в залі знаходиться величезний кіт, а потім сказали, що Бальтазар це так жартує. Студент розгубився, а Кандіда заспокоювала його.

У залі вляглася метушня, всі розсілися і вели якісь бесіди. Це був зручний час, щоб читати новий, свіжий твір. І Бальтазар, схаменувшись, прочитав свою поему про солов'я і пурпурову троянду. Він палко читав, виливаючи всю пристрасть свого закоханого серця. Хлопець тремтів від радості, коли чув зітхання чи слова: «Чудово… Надзвичайно… Божественно! Поема всіх захопила.

Але як тільки він закінчив читання, як слухачі кинулися до карлика зі своїми похвалами та криками про його талановитість. Бальтазар розгубився. Навіть Фабіан був переконаний, що вірші написав і читав Цінобер. Красива дівчина, Кандіда, на прохання присутніх, подарувала виродок свій поцілунок. Бальтазар розлютився, а Фабіан сказав, що його товариш ревнує Кандіду, і запропонував йому потоваришувати з цим юнаком, бо, справді, заслуговує на похвалу.

Тепер у залі Мош Терпін зі своїм фізичним приладдям показав усім досвід, і знову глядачі хвалили та аплодували «дорогом пану Циноберу». Його намагалися взяти на руки або потиснути йому руку, а він «поводився вкрай непристойно»: махав маленькими ніжками, гомселивши ними в товсте професорське черево і то квакав огидним голосом, скрипів, надувшись, «як малий індик».

Серед товариства був також молодий принц Грегор, навчався в університеті. Він дуже гарний шляхетної та невимушеної поведінки, виявляв його високе походження.

Тепер принц Грегор не відходив від Цинобера, вихваляючи того як кращого поета та фізика.

Мош Терпін висував версії, що, можливо, його протеже пан Циннобер князівської, навіть королівської крові: він талановитий, благородної поведінки. Таким рекомендував його пастор, що його виховував.

той момент повідомили, що вечеря готова. Цінобер пришкутильгав до Кандіди, незграбно схопив її за руку і повів у їдальню. Як шалений кинувся Бальтазар темної ночі, крізь бурю і дощ, додому.

Розділ четвертий

Як скрипаль-італієць Сбіока нахвалився запроторити пана Цінобера в контрабас, а Референдарій Пульхер не міг дістати посади в міністерстві закордонних справ. Як Бальтазар було зачаровано за допомогою головки палиці

Бальтазар сидів на камені в лісовій глушині, думаючи про Кандіда. Він зрозумів, проаналізувавши останні події, малюка зачаровано, і це відьомство треба припинити.

Повертаючись до Керепеса, Бальтазар зустрів синьйора Вінченцо Сбіоку, віртуоза скрипаля, відомого на весь світ, у якого навчався грати два роки. Сбіока розповів про свій концерт, де всі оплески та похвали дісталися пану Ціноберу, а його, музиканта, мало не побили. Синьйора Брагаці лежить у гарячці, бо всі похвалили спів Цинобер, а співала ж арію вона. Ображений усім цим, Вінченцо Сбіока похвалявся запхати Циннобер у контрабас.

Тільки-но Бальтазар провів скрипаля, побачивши свого товариша референдарія Пульхера, який намагався застрелитися. Пульхер розповів про свій усний іспит на посаду таємного експедитора у міністерстві закордонних справ. Радник посольства підбадьорював його, тому праці, подані до міністерства, схвалив сам міністр.

— Радник приймав іспит у мене та у маленького карлика. Я відповідав на всі запитання, а чудовисько щось мямлило. Малюк непристойно поводився, кілька разів падав із високого стільця, і мені доводилося його садити. Радник люб'язно посміхався йому, на роботу взяли, а мене сварили, ніби я прийшов п'яний, падав зі стільця, поводився непристойно і нічого не знав.

Бальтазар поділився з референдарією своїми думками про відьмацтво, і вони вирішили вивести малюка на чисту воду.

Товариші почули музику гармонії. Лісом їхав чоловік, одягнений китайською, на голові у нього пишний берет. Карета з кришталю та колеса теж. Білі єдинороги везли карету замість візника золотий фазан, а ззаду сидів золотий жук. Чоловік привітався з друзями, і з блискучої голівки довгої палиці, який тримав незнайомця, на Бальтазара впав яскравий промінь. Юнака наче хтось вколов у груди. Цього моменту він вирішив, що ця людина врятує їх від «безбожних Цинноберових чарів».

Розділ п'ятий

Як князь Барсануф зробив таємного експедитора Цінобер таємним радником з особливих справ. Книга з картинками доктора Проспера Альпануса. Бальтазарова втеча

Міністр закордонних справ, за якого пан Циннобер обійняв свою нову посаду, був нащадком барона Протекстатуса фон Мондшайна, який у хроніках шукав родовід феї Розабельверде. Звали його як предка, Протекстатус фон Мондшайн, і він мав найкращу освіту.

Наступник великого Пафнутия, князь Барсануф любив його, бо на кожне запитання має відповідь, добре танцював і розбирався у справах.

Барон запросив князя на сніданок із лейпцизьких жайворонків та на чарку гданської золотої горілки. Запросили і Цінобер. Князь похвалив малюка, думаючи, що тепер папери так красиво та правильно заповнює саме він. У цей час малюк запихався жайворонками, мізерно шамкаючи і чавкаючи, посадив масляну пляму на кашемірові штани князя.

Підійшов один юнак, повідомивши, що це він складає доповідь. Але князь озирнувся на нього, звинувативши хлопця в брехні, ще помітив, що це він чавкає і посадив пляму на штани.

Під час сніданку князь призначив пана Цінобер таємним радником з особливих справ, зазначивши: «Справжній англієць!

Фабіан розповів Бальтазару про кар'єру Цінобер, як Кандіда в нього закохалася і заручилася. І Бальтазар це не стурбувало. Він повідомив другові про почуте і побачене в лісі, про відьомство карлика.

Фабіан запевняв, що цей незнайомець не чарівник, а доктор Проспер Альпанус, який хоче їм здаватися. Щоб переконатись у цьому, товариші пішли до вілли лікаря.

Вони постукали молотком у решітчасту браму, почувся підземний гул, і ворота потихеньку відчинилися. Хлопці йшли широкою алеєю, а вздовж них стрибали дві величезні жаби. Фабіан в одну кинув камінь, і раптом вона перетворилася на жінку, гидку й стару, а друга на людину, ретельно копав город.

На траві, як здалося Бальтазару, паслися білі єдинороги, а Фабіан бачив у них тільки коней.

Замість швейцара там був золотий, схожий на страуса, блискучий птах. Фабіан і тут не вірив своїм очам, запевняючи, що це переодягнений хлопець.

Гостей зустрів доктор Альпанус. Бальтазар йому розповів усе, що думає про Цинобер. У своїй бібліотеці господар взяв книгу про будинкових-коренячків, де вони були намальовані. Коли лікар до них торкався, вони оживали, потім він знову запихував їх у книжку. Ні серед будинкових-коренячків, ні серед рудих гномів Бальтазар не виявив малого Циннобера.

Тоді доктор Альпанус вирішив провести іншу операцію. Вони пройшли до іншої зали, де Проспер Альпанус вимагав від Бальтазара побажати, щоб з'явилася Кандіда.

Знявся блакитний дим. З'явилася Кандіда, а поряд гидкий Цинобер, якого вона балувала. Проспер дав Бальтазару палицю, щоб побити чудовисько.

Після цього досвіду лікар зробив висновок: Цинобер - людина, але які сили йому допомагають. Він запросив Бальтазара ще раз прийти. Фабіан репетував, що не вірить у ці бабині казки. Проспер Альпанус заспокоїв його, погладив по руці від плеча до зап'ястя.

Дорозі в Керепесу Бальтазар помітив, що в друга дивний сюртук: підлога довга, а рукава коротка.

Сам Фабіан нічого не розумів. Дійшовши до воріт, він розгледів, що його рукави коротшають, а підлоги подовжуються і волочаться за ним по землі. Перехожі сміялися з нього, а діти смикали і рвали сюртук. Як тільки він скочив у якийсь будинок, як підлога зникла і з'явилися рукави.

У цей час Бальтазара затяг у якийсь провулок Пульхер. Він розповів, що Бальтазара шукають, бо він звинувачується в порушенні домашнього права: він увірвався до будинку Моша Терпіна і відлупцював до смерті потворного малюка. Референдарій обіцяв хлопцеві свою допомогу, а тепер відправив його до села Гох-Якобсгайм, де знаменитий вчений Птоломеус Філадельфус писав свою книгу про невідоме студентське плем'я.

Розділ шостий

Як таємний радник Цінобер зачісувався у своєму саду і приймав росисту ванну. Орден Зелено-плямистого тигра. Як панна Розеншен відвідала Проспера Альпануса

Професор Мош Терпін тішився тим, що його дочка виходить заміж за таємного радника. Тепер він зможе піднятися вгору службовими сходами, як і його зять.

На світанку Цинобером ходив секретар Адріан, той юнак, який ледь не втратив свого місця в канцелярії міністерства. Він повернув собі прихильність князя тим, що отримав йому чудовий засіб виводити плями. Таємний радник Цінобер жив у прекрасній хаті з ще найкращим садом. Через кожні дев'ять днів на світанку він сам, без слуги, хоч йому було дуже важко, одягався і йшов у сад.

Пульхер і Адріан відчували якусь таємницю і, дізнавшись у камердинера, якого вночі пан мав іти до саду, проникли до маєтку.

Вони побачили, що до малюка прилетіла якась жінка з крилами за плечима, розчесала золотим гребінцем його довгі кучері. Вона забажала йому бути розумним. А курдупель відповів, що він і так розумний.

Коли жінка зникла, Пульхер та Адріан вискочили з кущів, зазначивши, що його добре зачесали.

Цінобер хотів втекти, але його підвели кволі ніжки. Він упав, заплутався в квітах, що його заросли.

Із цього приводу Пульхер написав Бальтазару листа. Цінобер, засмучений цією подією, заліг у ліжко і стогнав. Чутка про його хворобу прийшла до князя, який надіслав йому свого лейб-медика.

Лейб-медик визначив, що таємний радник не шкодує себе заради батьківщини. Він, мабуть, помітив червону смугу на голові Цінобер і ненароком торкнувся її. Цінобер зловісні від люті, дав ляпас лікарю, луна пішла по кімнаті:

— Я здоровий, чого ви хочете від мене? Я зараз одягнуся і піду до міністерства на конференцію.

Претекстатус фон Мондшайн попросив малого Циннобер прочитати записку, яку нібито написав сам. Сподіваючись на талант таємного радника, Претекстатус хотів виграти на цій доповіді.

Насправді ж записку склав не міністр Мондшайн, а секретар Адріан.

Малюк то бурмотів і шамкав нерозбірливо, тож князь сам почав читати доповідь. Задоволений, він призначив Цінобер міністром, а Мондшайна відправив на відпочинок. Князь також нагородив малюка орденом Зелено-плямистого тигра, хотів повісити орденську стрічку, і вона не висіла, як слід, за правилами, на Цінобер — пагорб заважав.

Але у князя зібралася орденська рада, якій він наказав вигадати, як закріпити цю стрічку на тілі нового міністра. Часу їм дав вісім днів. Тут були і філософи, і натураліст.

Усі думали. Щоб краще думалося, створили умови повної тиші: у палаці ходили у м'яких капцях, говорили пошепки; біля палацу вулиці заслали товстим шаром соломи; заборонили бити в барабани та грати на музичних інструментах поблизу палацу.

На раду запросили театрального кравця Кеса, спритну та хитру людину. Він швидко придумав, що стрічку можна закріпити ґудзиками.

Князь схвалив постанову орденської ради: запровадити кілька ступенів ордену Зелено-плямистого тигра, залежно від кількості ґудзиків. Міністр Цінобер отримав особливу нагороду: орден із двадцятьма алмазними гудзиками, оскільки саме стільки потрібно їх до його дивної постаті.

Незважаючи на мудру вигадку, князь не любив кравця Кеса, але все ж нагородив його орденом із двома золотими гудзиками.

Лікар Альпанус всю ніч писав Бальтазара гороскоп, дізнався дещо про малого Циннобера. Він хотів поїхати в Гох-Якобсгайм, і до нього завітала фрейлейн фон Розеншен.

Вона була в довгій чорній сукні і чорному серпанку. Направивши промінь палиці на неї, Проспер побачив патронесу в білому одязі, з прозорими крилами за спиною, з білими і червоними трояндами у волоссі.

Він сховав ціпок і запросив даму на каву. Цього дня багато чудес трапилося: дама пролила каву, розбила золотий гребінець, ставала метеликом і мишкою, а лікар перекинувся жуком, потім котом.

Проспер Альпанус розповів пані Розеншен, що це він попередив її про введення освіти, це він зберіг недоторканим свій парк, своє чарівне приладдя.

Панна просила лікаря помилувати товариша її вихованцем, тоді мудрець показав Бальтазару гороскоп. І панна Розеншен поступилася цій вищій силі. Таким чином, патронеса та чарівник дружити.

Розділ сьомий

Як професор Мош Терпін княжому льоху досліджував природу. "Mycetes Beelzebub" (1). Розпач студента Бальтазара. Подарунок Проспера Альпануса

Бальтазар отримав лист від референдарія Пульхера: «Справи наші, любий друже Бальтазар, йдуть дедалі гірше. Огидний Цінобер тепер уже міністр закордонних справ і отримав орден Зелено-плямистого тигра з двадцятьма ґудзиками. Професор Мош Терпін пиндючиться через свого майбутнього зятя отримав посаду генерал-директора всіх природних справ. Він цензурує та ревізує сонячні та місячні затемнення, а також передбачення погоди у дозволених у державі календарях, а особливо досліджує природу у резиденції та околицях. Він отримує рідкісних птахів, кращих звірів і, щоб дослідити їхню природу, велить засмажити їх, а потім з'їдає. Цінобер потурбувався, щоб Мош Терпін міг вивчати свій новий трактат про вино у княжому льоху. Він таким чином проштудіював багато вина та шампанського.

Міністр обіцяє тобі помститися. А моя кожна зустріч з ним стає фатальною. У зоологічному кабінеті, коли він стояв перед скляною шафою з рідкісними американськими мавпами, чужаки переплутали його з мавпою, назвавши мавпою Ревун-Вельзевул. Я так реготав, не міг утриматись. Цінобер майже не лопнув, йому відмовили ноги, і камердинер відніс його до карети. Він навіть відмовився від послуг князівського лейб-медика. Прощавай, Бальтазаре, не втрачай надії, ховайся краще».

Бальтазар сидів так у роздумах у гущавині лісу, нарікаючи на свою долю і марні обіцянки Проспера Альпануса. Раптом щось дивно блиснуло, хлопець побачив лікаря, що летів до нього комахою, схожою на польового коника.

Проспер пробачив юнакові його думки і розповів про своє кохання. В Індії він має кохану, від якої йому передав вітання друг Лотос. Бальних заміна, так звали індійську принцесу, кличе його до себе. Розповів і про панну фон Розеншен та її вихованця малюка Цахеса.

Його дивні чари сховані в трьох вогненно-блискучих волосинках, які має вирвати саме Бальтазар і негайно спалити, щоб не сталося лиха. Щоб дивитися волоски, Альпанус подарував хлопчику лорнет, а його покараного товариша Фабіана — черепахову табакерку, яка позбавить того чар. Проспер оформить формальний дарський запис, де наречеться дядьком Бальтазара і подарує йому свій чудовий маєток. Там після весілля молодий жити зі своєю молодою дружиною. У цій садибі є найкраща овочі для салатів, найкраща погодадля білизни, найкращі килими, які не псуються та не заплямовуються.

А сам Проспер Альпанус поїде до Бальзаміни.

(1) Mycetes Beelzebub (лат.) - мавпа Вельзевул.

Розділ восьмий

Бальтазар вранці прокрався до Керепесу до будинку свого друга Фабіана. Фабіан блідий лежав у ліжку. Тепер він уже вірив у всякі чари, бо який би костюм, якого кравця не був, у ньому все одно вкорочуються рукави і подовжуються підлоги. У його будинку зараз висіло багато костюмів. Фабіан розповів своєму товаришеві, що богослови вважають його сектанта, а дипломати — за бунтівника. Його викликав ректор, і студент з'явився в жилеті без сурдута. Пан ректор страшенно розсердився, наказав з'явитися у пристойному вигляді за тиждень. Цей термін спливав сьогодні. Бальтазар передав Фабіано табакерку. Коли хлопці її відкрили, то з неї випав чудово зшитий фрак із найтоншого сукна. Цей фрак дуже пасував юнакові. Чари зникли. Потім Бальтазар розповів другові про розмову з дядечком Проспер Альпанус. Фабіан обіцяв свою підтримку та допомогу.

той момент вулицею йшов Референдар Пульхер, дуже засмучений. І Фабіан його гукнув, а сам пішов на прийом до ректора.

Пульхер вислухав розповідь Бальтазара, висловившись про сумну годину, бо саме сьогодні огидний карлик урочисто святкуватиме свої заручини. Мош Терпін запросив навіть князя. У освітленій сотнями свічок залі стояв прибраний малий Цінобер, тримаючи за руку молоду Кандіду, він огидно скалився і посміхався. Коли настав час змінюватися кільцями, до зали увірвався Бальтазар, а за ним Пульхер та Фабіан. Усі почали кричати і скаржитися на це) неподобство. Бальтазар через скло розбирання чарівне пасмо волосся. Схопив його і Цінобер почав відбрикуватися ніжками, дряпатися, кусатися. Тоді Фабіан та Пульхер взялися тримати малюка. Після цього ні князь, ні оточуючі не бачили в ньому того міністра Цінобер; всі почали сміятися з карлика-курдупеля, огидного чудовиська.

Князь розгнівався на Моша Терпіна, відібрав у нього посаду генерального директора природних справ, бо на заручинах не знайшов свого міністра.

Мош Терпін від люті хотів викинути карлика у вікно, а доглядач зоологічного кабінету переплутав малюка з мавпою. У глузливий регіт чудовисько вибігла і, хрюкаючи, побігла додому, не помічена навіть своїми слугами.

Бальтазар розповів усе Кандіді, яку заморочили Цінобер чари. А дівчина освідчилася йому в коханні. Мош Терпін волав, ламаючи руки. Його також запевнили у чарах потворного курдупель, отриманих від феї Розабельверде.

- Так, - сказав Мош Терпін, - так, мене зачарував потворний чаклун... я вже більше не стою на ногах... я парю під стелею... Проспер Альпанус прийде за мною... я полечу на метелику... мене зачеш фея | Розабельверде... патронеса Розеншен... я стану міністром! Королем! Імператором!

Кандіда і Бальтазар повідомили професора про своє рішення одружитися. Батько дозволив: «… Одружуйтеся, Любіть, голодуйте разом, я віддам Кандіді ні гроша посагу».

Бальтазар хотів його переконати, що вони не голодуватимуть, і відклали це на завтра, бо пан професор дуже втомився.

Розділ дев'ятий

Як стара Ліза зчинила бунт, а міністр Цінобер, тікаючи, послизнувся. Як засмутився князь Барсануф, як він їв цибулю, і як ніхто не міг замінити йому Цінобер.

Карета міністра Цінобер майже всю ніч даремно стояла біля Терпінового будинку. Візник довго не вірив, що Цінобер пішов додому пішки і тут його нема.

Приїхавши додому, він розпитав у камердинера чи господар будинку. Слуга розповів, що пан повернувся зі свята незадоволений, то хрюкаючи, то по-котячому нявкаючи, проліз під ногами камердинера. А тепер вони сплять, хропучи так, як завжди у великих справах.

Слуги пішли перевірити, і зараз Циннобер хропе. Малюк хропів, вигравав, свистів химерно.

Рано-вранці в міністровому будинку відбувся шум. Якась стара селянка, одягнена в давно вилиняли убогу святкову сукню, просилася до свого синочка, до малого Цахеса. Швейцар сказав, що це дім міністра Цінобер, а серед слуг такого немає. Жінку прогнали.

Тоді вона сіла на кам'яних сходах будинку з іншого боку вулиці. Люди почали збиратися довкола неї. Вони не знали, чи вона божевільна, чи в її словах є правда. Жінка дивилася на Цинобер вікна. А потім усміхнулася:

— Ось він, мій малюк Цахес.

Всі подивилися туди і почали реготати, побачивши малюка Цінобер, що в розшитих червоних шатах, перевищених орденською стрічкою, стояв біля вікна, сягало самої підлоги.

Глядачі, сміючись, кричали:

— Крихітка Цахес! Крихітка Цахес!

Слуги реготали найлютіше, побачивши свого пана.

Міністр, зрозумівши, що сміються з нього, став загрожувати поліцією, вартою, в'язницею. Але що більше міністр навісні, то сильніше піднімався регіт. У нього почали жбурляти каміння, овочі.

Тим часом пройшла чутка, що це справді малюк Цахес, що ганебною брехнею і обманом проліз нагору, прибравши собі горде ім'я Цінобер.

Люди ринули в міністрів будинок, камердинер заламав руки. Він не міг знайти свого господаря, не знайшли його й люди.

Коли заколот затих, Цинобер не вийшов зі свого притулку. Камердинер зауважив, «що з однієї гарної срібної посудини з вушками, яка завжди стояла біля туалету, бо міністр дуже цінував її, як дорогоцінний подарунок самого князя, стирчать маленькі, тоненькі ніжки». Коли слуга його звідти витяг, його превосходительство були мертві — камердинер заплакав; витерши його, поклав у ліжко і викликав лейб-медика.

До кімнати зайшла фрейлейн фон Розеншен. Вона заспокоїла людей, а за нею увійшла Ліза, рідна мати маленького Цахеса. Мертвий Цинобер здавався тепер кращим, ніж будь-коли в житті. На вустах завмерла м'яка легка посмішка. Волосся знову спадало на плечі кучерями, а не куйовдилося. Панна погладила малюка по голові, і миттю у волоссі заблищала червона смужка.

Ліза почала плакати і нарікати: краще б він залишився вдома, я б його носила в кошику, і мені давали б колись монетки.

Ліза думала, що весь цей будинок та гроші, які нажив її син, залишаться їй. Але немає. Жінка ще більше розрумсалася. Вона хотіла забрати свого маленького Цахеса, щоб священик зробив із нього опудало. Фея розсердилася, випровадила жінку, наказала почекати її, хотіла чимось втішити і допомогти.

Розабельверді дякувала Проспер Альпанус, який повернув малюкові його вигляд, що чудовисько поховають із почестями.

Князь Барсануф дуже плакав, побачивши свого міністра мертвого. Лейб-медик, оглянувши небіжчика, визначив причину смерті — не фізичну, а психічну. Він вважав, що міністр багато займався державними справами, а також тиск орденської стрічки заважав діяльності мозкової та вузлової системи.

Князь трохи поплакав і пішов. Виходячи з дому, він побачив стару Лізу з вінком золотої цибулі. Він з нею ласкаво поговорив, скуштував її золотою солодкою цибулею, наказав їй постачати цибулю на князівську кухню. Князь пробував солодку, міцну, пекучу цибулю, а перед собою бачив небіжчика Цинобер, який йому шепотів: «Купуйте, їжте цю цибулю, княже, на благо державі!» Князь дав Лізі кілька золотих, так вона вибилася з бідності за допомогою таємних чар Троянди.

Похорон міністра Цинобер був одним із найпишніших: його поховали з пошаною, пам'ятаючи всі заслуги його розуму перед державою.

Розділ останній

Як професор Мош Терпін заспокоївся, а Кандіда вже ніколи не дратувалась. Як золотий жук дзижчав то на вухо доктору Просперу Альпанасу, що попрощався і поїхав, а Бальтазар щасливо зажив із дружиною

Тепер, любий читачу, я хочу з тобою попрощатися. Той, хто списує для тебе ці листи, багато знає про славні справи Цінобер і охоче розповів би тобі. Але нажаль! Озираючись на дивні події, накопичивши їх, він боїться втратити твою довіру, дорогий читачу. Написавши «Розділ останній», він просить невимушено дивитися на ці образи, навіть потоваришувати з ними.

Історію можна було б завершити смертю Цінобер, і краще поставити наприкінці радісне весілля.

Бальтазар заспокоїв Мош Терпіна, показавши через лорнет міністра Цінобер; здивував, познайомивши його зі своїм дядьком Проспер Альпанус, який дарував молодятам свій маєток з навколишніми лісами, полями, луками. Тут професор міг вивчати нові досвіди.

Хлопець познайомив отця Кандиди з просторою пивною, яка була не гірша за княжу погребку.

На цьому професор і заспокоївся.

Бальтазарове весілля святкували у приміській віллі. Наречену вбирала фея Розабельверде, що оточила дівчину своїм чаром. Кандіда була надзвичайно приваблива. Крім того, Розеншен подарувала їй чудове магічне намисто, і з того часу вона його вдягла, то вже ніколи не дратувалась через дрібниці.

Молода і молода були щасливі.

Чарівник і чарівниця прикрасили весілля чудесами: солодкі пісні про кохання, з-під землі піднімалися столи з стравами та кришталевими пляшками.

Вночі спустився золотий жук, і Проспер, попрощавшись із усіма, полетів до Індії.

Бальтазар, пам'ятаючи поради Проспера Альпануса, розумно користувався чудовим приміським маєтком, став добрим поетом. Кандіда ніколи не дратувала, бо не знімала намисто. Молодим нічого не вистачало, вони зажили щасливим сімейним життям.

Отже, казка про малюка Цахеса, прозваного Циннобером, тепер справді має цілком щасливий кінець.

Ернст Теодор Амадей Гофман

«Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер»

У маленькій державі, де правив князь Деметрій, кожному жителю надавалася повна свободау його починанні. А феї та маги найвище ставлять тепло і свободу, так що за Деметрії безліч фей із чарівної країни Джиністан переселилося в благословенне маленьке князівство. Однак після смерті Деметрія його спадкоємець Пафнутий задумав запровадити у своїй вітчизні просвітництво. Уявлення про просвітництво були в нього найрадикальніші: будь-яку магію слід скасувати, феї зайняті небезпечним чаклунством, а найперша турбота правителя — розводити картоплю, садити акації, вирубувати ліси та щепити віспу. Така освіта в лічені дні засушила квітучий край, фей вислали до Джиністану (вони не надто чинили опір), і залишитися в князівстві вдалося тільки феї Розабельверді, яка вмовила-таки Пафнутия дати їй місце каноніси в притулку для шляхетних дівчат.

Це добра фея, володарка квітів, побачила одного разу на курній дорозі селянку Лізу, що заснула на узбіччі. Ліза поверталася з лісу з кошиком хмизу, несучи в тому ж кошику свого потвори сина на прізвисько крихта Цахес. У карлика огидна стареча мордочка, ніжки-прутики та павучі ручки. Пожалівши злісного виродка, фея довго розчісувала його сплутане волосся... і, загадково посміхаючись, зникла. Варто було Лізі прокинутись і знову рушити в дорогу, їй зустрівся місцевий пастор. Він чомусь полонився потворним малютком і, повторюючи, що хлопчик диво як гарний собою, вирішив взяти його на виховання. Ліза і рада була позбутися тягаря, не розуміючи до ладу, чим її виродок став глянутися людям.

Тим часом у Керепеському університеті навчається молодий поет Бальтазар, меланхолійний студент, закоханий у дочку свого професора Моша Терпіна — веселу та чарівну Кандіду. Мош Терпін одержимий давньонімецьким духом, як він його розуміє: великоваговість у поєднанні з вульгарністю, ще більш нестерпною, ніж містичний романтизм Бальтазара. Бальтазар вдаряється у всі романтичні дивацтва, такі властиві поетам: зітхає, бродить на самоті, уникає студентських гулянок; Кандида ж - втілене життя і веселість, і їй, з її юним кокетством і здоровим апетитом, дуже приємний і забавний студент-воздыхатель.

Тим часом до зворушливого університетського заповідника, де типові бурші, типові просвітителі, типові романтики та типові патріоти уособлюють хвороби німецького духу, вторгається нове обличчя: крихта Цахес, наділений чарівним даром залучати до себе людей. Затесавшись у дім Моша Терпіна, він зачаровує і його, і Кандіду. Тепер його звуть Цінобер. Варто комусь у його присутності прочитати вірші чи дотепно висловитись — усі присутні переконані, що це заслуга Цінобера; варто йому бридко зам'яукати чи спіткнутися — винен неодмінно виявляється хтось із інших гостей. Всі захоплюються витонченістю і спритністю Цинобера, і лише два студенти — Бальтазар і його друг Фабіан — бачать усю потворність і злість карлика. Тим часом йому вдається зайняти місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а там і таємного радника з особливих справ — і все це обманом, бо Цінобер примудрявся надавати собі заслуги найдостойніших.

Сталося так, що у своїй кришталевій кареті з фазаном на козлах і золотим жуком на зап'ятках Керпес відвідав доктор Проспер Альпанус - маг, що мандрує інкогніто. Бальтазар одразу визнав у ньому мага, Фабіан же, зіпсований просвітою, спочатку сумнівався; проте Альпанус довів свою могутність, показавши друзям Циннобера у магічному дзеркалі. З'ясувалося, що карлик не чарівник і не гном, а звичайний уродець, якому допомагає якась таємна сила. Цю таємну силу Альпанус виявив легко, і фея Розабельверде поспішила нанести йому візит. Маг повідомив феї, що склав гороскоп на карлика і що Цахес-Циннобер може найближчим часом занапастити не лише Бальтазара та Кандіду, а й усе князівство, де він став своєю людиною при дворі. Фея змушена погодитися і відмовити Цахесу у своєму заступництві - тим більше, що чарівний гребінь, яким вона розчісувала його кучері, Альпанус хитро розбив.

У тому й річ, що після цих розчісування в голові у карлика з'являлися три вогнисті волоски. Вони наділяли його чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, всі його пороки — іншим, і мало хто бачив правду. Волоски треба було вирвати і негайно спалити — і Бальтазар з друзями встиг зробити це, коли Мош Терпін уже влаштовував заручини Циннобера з Кандідою. Грім гримнув; всі побачили карлика таким, яким він був. Їм грали, як м'ячем, його штовхали ногами, його викинули з дому, — у дикій злості та жаху біг він у свій розкішний палац, який подарував йому князь, але сум'яття в народі зростало невпинно. Усі почули про перетворення міністра. Нещасний карлик помер, застрягши в глечику, де намагався сховатися, і у вигляді останнього благодіяння фея повернула йому після смерті вигляд красеня. Не забула вона й мати нещасного, стару селянку Лізу: на городі у Лізи виросла така чудова і солодка цибуля, що її зробили особистою постачальником освіченого двору.

А Бальтазар із Кандідою зажили щасливо, як і належить жити поетові з красунею, яких на початку життя благословив маг Проспер Альпанус.

У маленькій державі за правління князя Деметрія кожен мешканець мав повну свободу дій у всіх своїх починаннях. Багато феїв із чарівної країни Джиністан перебралися до його маленького князівства. Спадкоємець Пафнутий після смерті Деметрія запровадив у державі просвітництво. Він ухвалив скасувати будь-яку магію, а основним заняттям зробити розведення картоплі, посадку акації та вирубування лісу. Завдяки такій освіті квітучий край засушився за лічені дні. Всі феї повернулися до чарівної країни, крім феї Розабельверди.

Вона вмовила Пафнутія, щоб він визначив її канонісою у притулку для благородних дівчат.

Якось фея зустріла на дорозі селянку Лізу, яка поверталася з лісу з кошиком хмизу і заснула на узбіччі. Окрім хмизу в кошику був її потворний син на прізвисько крихта Цахес. У нього була огидна стареча мордочка, тоненькі ніжки та ручки. Пожалівши виродка, фея почала розчісувати його поплутане волосся. Загадково посміхаючись, вона зникла. Коли Ліза прокинулася, їй зустрівся пастор, який забажав взяти її сина на виховання. Водночас в університеті Керепесу навчається молодий поет Бальтазар, який закохався у дочку свого професора чарівну Кандіду. Бальтазар любить бродити на самоті і уникає студентських вечірок, а Кандіда життєрадісна та весела.

В університетському заповіднику з'являється нове обличчя: крихта Цахес, який має чарівний дар привертати до себе увагу і прихильність людей. Він зачаровує професора та його дочку. Його нове ім'я – Цінобер. Навколишні захоплюються його витонченістю і спритністю, і тільки два студенти - Бальтазар і його друг Фабіан можуть бачити всю потворність і злість карлика Цахеса. Цінобер отримав місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а потім посаду таємного радника з особливих справ. Все це відбувається за допомогою обману, бо Цінобер мав дар присвоювати собі заслуги найдостойніших.

Якось Керпес відвідав мандрівний маг, який показав Бальтазару та Фабіану Цінобера у магічному дзеркалі. Вони побачили, що карлик не чарівник і не гном, а звичайний виродок, на якого діє якась таємна сила. До магу прибула фея, і він повідомив їй, що на підставі складеного ним гороскопа на карлика він може найближчим часом занапастити все князівство. Фея відмовляє Цахесу у своєму чаклунстві.

У момент, коли професор влаштовував заручини Циннобера з дочкою, пролунав грім, і всі побачили Цахеса таким, яким він був насправді. Нещасний карлик утік від усіх. Він помер, застрягши в глечику, в якому намагався сховатися. Після смерті фея повернула йому вигляд красеня.

Князь Деметрій правив у маленькій державі, кожному жителю якого надавалася повна свобода у будь-якому його починанні. А маги і феї найвище ставлять свободу і тепло, тому за Деметрії велика кількість фей зі своєї чарівної країни Джиністан переселилася в маленьке благословенне князівство. Але після смерті Деметрія його спадкоємець Панфутій вирішив запровадити у своєму князівстві просвітництво. Одними з найрадикальніших були його уявлення про просвітництво: всю магію треба скасувати, феї займаються небезпечним чаклунством, а перш за все за його правління було розведення картоплі, щеплення віспи, вирубування лісів і посадка акацій. Це просвітництво дуже швидко засушило квітучий край, і всі феї були вислані назад до Джиністану, при цьому вони сильно не заперечували, у всьому князівстві залишилася тільки одна фея Розабельверда, якій вдалося вмовити Пафнутія залишити для неї місце в притулку благородних дівчат.

Вона була володаркою квітів і взагалі дуже доброю феєю, якось вона помітила на курній дорозі селянку Лізу, яка спала на узбіччі. Ліза йшла з лісу з кошиком хмизу і в тому ж кошику вона несла свого сина, виродка Цахеса. У карлика була мордочка старого, ніжки як прутики та ручки як у павука. Фея пошкодувала злісного виродка, і почала розчісувати його сплутане волосся, при цьому дуже загадково посміхалася, а потім зникла. Тільки-но жінка прокинулася і знову вирушила в дорогу, по дорозі вона зустріла пастора. Він дуже був полонений її виродком, і, повторюючи, що хлопчик дуже гарненький і вирішив забрати його на виховання. Ліза була рада позбутися тягаря і зовсім не розуміла, чому її малюк сподобався людям.
У цей час у Керепеському університеті навчався поет Бальтазар, він був дуже меланхолійним студентом, закоханим у прекрасну Кандіду, дочку професора Моша Терпіна. Мош Терпін був просто одержимий давньонімецьким духом, у його розумінні: великоваговість у поєднанні з вульгарністю, він був ще більше нестерпний, ніж містичний романтизм самого Бальтазара. Бальтазар вдарився в усі дивацтва романтизму, які були дуже властиві багатьом поетам: бродив на самоті і зітхав і уникав різних студентських гулянок. Кандида ж навпроти була втіленою веселістю та життям і з її здоровим апетитом та юним кокетством, і був дуже забавний та приємний студент – здихач.

У дуже зворушливому університетському заповіднику були, і типові просвітителі та типові бурші та типові патріоти та типові романтики всі вони були уособленням хвороби німецького духу, і туди раптом вторглося нове обличчя: крихта Цахес мав дивовижний дар привертати до себе людей. Коли він потрапив до будинку Моша Терпіна, він зачарував і саму Кандіду. Тепер його вже звали Цинобером. Варто було лише в присутності його комусь прочитати вірші чи висловитись дотепно, всі хто там був присутній, були переконані, що це було заслугою саме Циннобера. Йому варто було лише спіткнутися чи зам'яукати, і хтось інший обов'язково був винен у тому, що відбувається. Всі були захоплені спритністю та витонченістю Цинобера і лише два студенти Фабіан та його друг Бальтазар бачать і злобу карлика, і його потворність. Але йому доводиться зайняти місце експедитора аж у міністерстві закордонних справ і посаду таємного радника з особливих справ і всього цього він домігся за допомогою обману, бо Циннобер завжди вдавалося привласнювати собі заслуги найдостойніших.

Було таке, що у своїй кришталевій кареті на козлах із фазаном, а так само на зап'ятках із золотим жуком Керпес відвідав доктор Проспер Альпанаус, він був мандрівним інкогніто магом. Бальтазар моментально визнав мага в ньому, а Фабіан був зіпсований своєю освітою, і спочатку став сумніватися. Але Альпанус зміг швидко довести свою могутність друзям, коли вони побачили у магічному дзеркалі Цінобера. Як з'ясувалося, карлик не був не гномом, не чарівником, а всього лише був звичайним виродком, якому допомагала незрозуміла таємна сила. Секрет його таємної сили маг зміг легко розгадати, саме тому фея Розабельверде вирішила швидко відвідати його. Маг сказав, що склав гороскоп для карлика і найближчим часом цей Цахес - Цінобер найближчим часом зможе занапастити не тільки Кандіду і Бальтазара, а й взагалі все князівство, де він уже давно був своєю людиною при дворі. Фея була змушена погодитися і відмовити в заступництві Цахесу, тим більше що Альпанус хитро розбив чарівний гребінь, яким вона колись розчісувала його волосся. Після цих розчісування в голові карлика виникли три вогнисті волоски.

Саме вони й наділяли його тією чаклунською силою, якою він став володіти. Вони не тільки наділяли його чаклунською силою, а й могли приписувати йому чужі заслуги і одночасно всі вади, притаманні йому приписувалися іншим людям. Мало хто міг бачити правду. Волоски треба було вирвати і спалити. І тут прогримів гом, і тоді всі люди змогли побачити, яким насправді був карлик. Їм почали грати замість м'яча, штурхаючи його ногами, і потім просто викинули його з дому. Будучи дуже злим він біг у свій розкішний палац, подарований йому князем, але в народі з кожним днем ​​зростала сум'яття. Усі довкола дізналися про перетворення міністра. Нещасний потворний карлик помер від того, що застряг у глечику, де просто хотів сховатися від усіх і фея повернула карлику після смерті образ чарівного красеня. Мати нещасного стару селянку Лізу фея теж не могла забути, на городі у Лізи почала рости дуже солодка і чудова цибуля, тому вона стала особистим постачальником біля освіченого двору.
А Кандіда та Бальтазар жили теж довго та щасливо.

Короткий змістоповідання «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер» переказала Осипова А. С.

Звертаємо вашу увагу, що це лише короткий зміст літературного твору «Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер». У цьому короткому змісті втрачено багато важливих моментів і цитати.

У маленькій державі, де правив князь Деметрій, кожному жителю надавалася повна свобода у його починанні. А феї та маги найвище ставлять тепло і свободу, так що за Деметрії безліч фей із чарівної країни Джиністан переселилося в благословенне маленьке князівство. Однак після смерті Деметрія його спадкоємець Пафнутий задумав запровадити у своїй вітчизні просвітництво. Уявлення про просвітництво були в нього найрадикальніші: будь-яку магію слід скасувати, феї зайняті небезпечним чаклунством, а найперша турбота правителя - розводити картоплю, садити акації, вирубувати ліси і щепити віспу. Така освіта в лічені дні засушила квітучий край, фей вислали до Джиністану (вони не надто чинили опір), і залишитися в князівстві вдалося тільки феї Розабельверді, яка вмовила-таки Пафнутия дати їй місце каноніси в притулку для шляхетних дівчат.

Це добра фея, володарка квітів, побачила одного разу на курній дорозі селянку Лізу, що заснула на узбіччі. Ліза поверталася з лісу з кошиком хмизу, несучи в тому ж кошику свого потвори сина на прізвисько крихта Цахес. У карлика огидна стареча мордочка, ніжки-прутики та павучі ручки. Пожалівши злісного виродка, фея довго розчісувала його сплутане волосся... і, загадково посміхаючись, зникла. Варто було Лізі прокинутись і знову рушити в дорогу, їй зустрівся місцевий пастор. Він чомусь полонився потворним малютком і, повторюючи, що хлопчик диво як гарний собою, вирішив взяти його на виховання. Ліза і рада була позбутися тягаря, не розуміючи до ладу, чим її виродок став глянутися людям.

Тим часом у Керепеському університеті навчається молодий поет Бальтазар, меланхолійний студент, закоханий у дочку свого професора Моша Терпіна – веселу та чарівну Кандіду. Мош Терпін одержимий давньонімецьким духом, як він його розуміє: великоваговість у поєднанні з вульгарністю, ще більш нестерпною, ніж містичний романтизм Бальтазара. Бальтазар вдаряється у всі романтичні дивацтва, такі властиві поетам: зітхає, бродить на самоті, уникає студентських гулянок; Кандида ж - втілене життя і веселість, і їй, з її юним кокетством і здоровим апетитом, дуже приємний і забавний студент-воздыхатель.

Тим часом до зворушливого університетського заповідника, де типові бурші, типові просвітителі, типові романтики та типові патріоти уособлюють хвороби німецького духу, вторгається нове обличчя: крихта Цахес, наділений чарівним даром залучати до себе людей. Затесавшись у дім Моша Терпіна, він зачаровує і його, і Кандіду. Тепер його звуть Цінобер. Варто комусь у його присутності прочитати вірші чи дотепно висловитись – усі присутні переконані, що це заслуга Цінобера; варто йому бридко зам'яукати або спіткнутися - винен неодмінно виявляється хтось із інших гостей. Всі захоплюються витонченістю і спритністю Цинобера, і лише два студенти - Бальтазар і його друг Фабіан - бачать усю потворність і злість карлика. Тим часом йому вдається зайняти місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а там і таємного радника з особливих справ - і все це обманом, бо Цінобер примудрявся надавати собі заслуги гідних.

Сталося так, що у своїй кришталевій кареті з фазаном на козлах і золотим жуком на зап'ятках Керпес відвідав доктор Проспер Альпанус - маг, мандруючий інкогніто. Бальтазар одразу визнав у ньому мага, Фабіан же, зіпсований просвітою, спочатку сумнівався; проте Альпанус довів свою могутність, показавши друзям Циннобера у магічному дзеркалі. З'ясувалося, що карлик – не чарівник і не гном, а звичайний виродок, якому допомагає якась таємна сила. Цю таємну силу Альпанус виявив легко, і фея Розабельверде поспішила нанести йому візит. Маг повідомив феї, що склав гороскоп на карлика і що Цахес-Циннобер може найближчим часом занапастити не лише Бальтазара та Кандіду, а й усе князівство, де він став своєю людиною при дворі. Фея змушена погодитися і відмовити Цахесу у своєму заступництві - тим більше, що чарівний гребінь, яким вона розчісувала його кучері, Альпанус хитро розбив.

У тому й річ, що після цих розчісування в голові у карлика з'являлися три вогнисті волоски. Вони наділяли його чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, всі його пороки - іншим, і мало хто бачив правду. Волоски належало вирвати і негайно спалити - і Бальтазар з друзями встиг зробити це, коли Мош Терпін уже влаштовував заручини Циннобера з Кандідою. Грім гримнув; всі побачили карлика таким, яким він був. Їм грали, як м'ячем, його штовхали ногами, його викинули з дому, - у дикій злості та жаху біг він у свій розкішний палац, який подарував йому князь, але сум'яття в народі зростало невпинно. Усі почули про перетворення міністра. Нещасний карлик помер, застрягши в глечику, де намагався сховатися, і у вигляді останнього благодіяння фея повернула йому після смерті вигляд красеня. Не забула вона й мати нещасного, стару селянку Лізу: на городі у Лізи виросла така чудова і солодка цибуля, що її зробили особистою постачальником освіченого двору.

А Бальтазар із Кандідою зажили щасливо, як і належить жити поетові з красунею, яких на початку життя благословив маг Проспер Альпанус.

Переказав