Бойовий корабель «Елдрідж» прославився завдяки уфологові, а не своїми подвигами у другій світовій.
Легенду про телепортацію есмінця вигадав моряк, що звихнувся.
Про що говорить легенда
Похмурим жовтневим ранком 1943 року в зоні військово-морської бази Філадельфії, що охороняється, стояв есмінець «Елдрідж», бортовий номер «DE 173». Фахівці з управління військово-морських досліджень ВМФ США вирішили використовувати його для таємного експерименту «Райдуга». На основі Єдиної теорії поля, розробленої Альбертом Ейнштейном, вони створили електромагнітну систему, здатну зробити корабель невидимим.Після повороту рубильника повітря навколо корабля почало темніти. Від води поплив зелений туман. За кілька хвилин «Елдрідж» зник з поля зору, хоча на воді все ще виднілося поглиблення від його корпусу.
Коли «Елдрідж» зник у Філадельфії, багато людей бачили його раптову появу в порту іншої бази – Норфолк. За кілька хвилин «привид» став танути, і корабель «проявився» у Філадельфії.
Але найстрашніше - те, що експеримент мав тяжкі наслідки для екіпажу судна. Більшість моряків загинули, а ті, хто вижив, відразу ж були списані з армії і решту життя провели в закритій клініці для божевільних. Це змусило американських військових відмовитись від ризикованих досліджень.
Такою є ця неймовірна легенда, яку можна виявити майже в будь-якій книзі, присвяченій аномалістиці, серед стандартного набору чудес.
Загадкові листи
Перші чутки про експеримент у Філадельфії з'явилися тільки в 1955 році, коли побачила світ книга уфолога Морріса К. Джессупа «Аргументи на користь НЛО». Есмінець «Елдрідж» у ній не згадувався, але саме після публікації Джессуп отримав поштою кілька незвичайних послань.Листи були написані різнокольоровими олівцями та чорнилом у вельми дивному стилі. У середині речення слова раптом писалися великими літерами, було безліч орфографічних і лексичних помилок, а розділові знаки були немов розкидані навмання. Цілі пропозиції було підкреслено. Така творчість - грізний симптом «даху, що поїхав»*.
Творець міфу – Карл Аллен. Людина, м'яко кажучи, неврівноважена.
«...у результаті корабель огорнуло якесь поле, яке формою нагадує еліпсоїд. Все, предмети та люди, що потрапило в поле, мало розмиті обриси... Половина членів екіпажу того корабля зараз божевільні...»
«Один пройшов крізь стіну власної квартири та зник на очах дружини з дитиною та двох гостей. Два інші офіцери спалахнули як сірники і згоріли...»
Першою реакцією Джессупа було відмахнутися від дивних, маячних послань. Однак незабаром він дізнався, що управління військово-морських досліджень у Пентагоні отримало поштою екземпляр його книги «Аргументи на користь НЛО», списаний у такому самому стилі. І замість того, щоб викинути її в кошик, військові перевидали книгу з усіма позначками обмеженим тиражем.
Таємниця містера Альєнде
Увечері 20 квітня 1959 року Морріса Джессупа знайшли у стані коми за кермом автомобіля. Він прийняв величезну дозу снодійного, запив її алкоголем. До того ж він засунув у прочинене вікно шланг від вихлопної труби. Дорогою до лікарні Джессуп помер.Ні поліція, ні рідні не сумнівалися, що це було самогубство, тим більше, що він написав два прощальні листи близьким та друзям. Джессуп перебував у тяжкій депресії через численні невдачі - він потрапив в автокатастрофу, дружина подавала на розлучення, книги не продавалися... Але в уфологічному співтоваристві пішли розмови, що він «підійшов надто близько до правди», «його прибрали». Чутки навколо «експерименту» відразу пожвавішали.
За справу взялися знаменитий дослідник аномальних явищ Чарльз Берліц, автор неодноразово викритих «шедеврів» про Бермудський трикутник, та його співавтор Вільям Мур.
За конвертами, на яких були вказані зворотні адреси, співавтори легко знайшли «невловимого містера Альєнде». Але ім'я його широкому загалу не відкрили. Під час зустрічі він додав безліч барвистих подробиць до опису експерименту, але зізнався, що «трохи перебільшив» розповідь про тяжкі наслідки для команди. Він нібито боявся, що результати досліджень потраплять до неправедних рук і це матиме жахливі наслідки.
І в 1979 році вийшов бестселер Берліца і Мура. Філадельфійський експеримент». У ньому викладена історія про зникнення есмінця «Елдрідж», що стала класичною.
Уфологи йдуть слідом
На початку 90-х знамениті листи потрапили досліднику - скептику Роберту Гоерману. І він теж вирушив на пошуки їхнього автора. "Альєнде" виявився стовідсотковим американцем, який народився в Пенсільванії в 1925 році. Виявилося, що під своїм справжнім ім'ям – Карл М. Аллен – він уже давно відомий в уфологічному співтоваристві. «Аллен писав мені та іншим дослідникам протягом багатьох років, – розповідає уфолог Лорен Коулмен. - Він страждав психічним розладомі часто переїжджав із мотелю до мотелю. Сім'я Аллена показала Роберту Гоерману листи, у яких той зізнається, що вигадав історію про есмінця від початку остаточно і надіслав книгу Джессупа, списану їм особисто, військовим».
Сторінка із суднового журналу «Елдріджа». У день проведення «філадельфійського експерименту» корабель стояв на якорі... у Нью-Йорку.
Деякі відомості для своєї історії Аллен отримав з досвіду служби на судні «Ендрю Фьюресет». Не можна не визнати, що вигадка виявилася вдалою.
Чи могли «Елдрідж» та «Ендрю Фьюресет» у 1943 році стояти разом у порту? Коли уфологи запросили їхні бортжурнали, виявилося, що 1943 року «Елдрідж» не заходив до Філадельфії!
"Елдрідж" зійшов зі стапелів у нью-йоркських доках і був прийнятий ВМФ 27 серпня 1943 року. Усю осінь та грудень есмінець супроводжував конвої, що йдуть до столиці США, навіть близько не підходив до Філадельфії. За цей час "Ендрю Фьюресет", приписаний до порту Норфолка, теж брав участь в атлантичних конвоях і ніколи не заходив до Філадельфії! Його капітан У. З. Додж все життя категорично заперечував, що він чи члени його команди бачили щось незвичне і більше брали участь у експериментах. Хоча «Елдрідж» та «Ендрю Фьюресет» у 1943 році заходили до Норфолку, вони ніколи не зустрічалися, бо були там у різні дні!
Деякі прихильники легенди стверджують, що експеримент із невидимістю було проведено 12 або 15 серпня на ще недобудованому судні, яке відбуксували до Філадельфії. Але документи ясно показують, що до 27 серпня «Елдрідж» не міг покинути доки.
У деяких книгах пишуть, що фатальний експеримент мав назву «Райдуга». Але зараз уже не секрет, що під час війни назва «Райдуга» мали штабні плани можливих військових дій проти країн «осі Рим – Берлін – Токіо». Коли 7 грудня 1941 року Японія атакувала Перл-Харбор, американські військові відразу почали дії за планом «Райдуга V». Правила не дозволяють мати дві однакові кодові назви, так що іншої «Райдуги» бути не могло.
Бібліотекар Лоуренс Куше, автор книг "Розгадка Бермудського трикутника" та "Зникнення 19-ї ескадрильї", з'ясував і причину підвищеної уваги військових до книги Джессупа з позначками "Альєнде". Виявилося, що капітан Джордж Гувер захоплювався НЛО, намагаючись застосувати знання, отримані уфологами, до перспективних двигунів та експериментальних літальних апаратів. Отримавши до рук списану книгу, він подумав, що «тут, можливо, щось є». Інтерес Гувера стосовно НЛО розділяли багато його колег. Один із них, Дж. Дж. Сміт, вирішив розмножити книгу, але не розрахував, що її копії розійдуться по руках і викликають сенсацію.
Тесла та Ейнштейн: невдалий вибір
Прихильники легенди про «філадельфійський експеримент» стверджують, що над ним працювали два найбільші фізики, які тоді жили в Америці, - Альберт Ейнштейн і Нікола Тесла. Але це виявилося неправдою.Розсекречене досьє ФБР на Ейнштейна доводить, що влада США ні в роки війни, ні після неї не довіряла вченому, вважаючи його неблагонадійною.
З команди есмінця до початку XXIстоліття в живих залишилося 15 осіб. Вони дружно заперечують легенду.
«Через свої радикальні погляди професор Ейнштейн не може вважатися придатним для використання в секретних роботах, бо... здається малоймовірним, щоб такого складу людина за такий короткий час стала цілком благонадійним американським громадянином», - заявив директор ФБР Едгар Гувер у відповідь на запит щодо можливості залучення знаменитого фізика до робіт над атомною бомбою. Він мав рацію: Ейнштейн відкрито симпатизував комуністам, спілкувався з людьми, серед яких були і радянські агенти. Через недовіру влади Ейнштейну доручали лише другорядні завдання, які не могли серйозно вплинути на перебіг війни. У 1943 – 1944 роках він працював на управління артилерії ВМФ США на тему «Вибухові речовини великої сили». Його робота не мала нічого спільного з електромагнетизм, тим більше з невидимістю.
Спроба пов'язати «філадельфійський експеримент» з ім'ям Миколи Тесли була ще більш невдалою. Сербський геній помер раніше, ніж есмінця «Елдрідж» було спущено на воду, - 7 січня 1943 року.
Фокуси та реальні досліди
На думку управління військово-морських досліджень ВМФ, в основу легенди, вигаданої Карлом Алленом, ліг процес, який робить корабель «невидимим» для мін з магнітним детонатором. Процес було названо дегаусизацією (від «гаус» - одиниці магнітної індукції).Для захисту від мін сталеве судно оснащувалося «поясом», що оточував корпус. Під час подачі струму він ставав потужним електромагнітом. Дегаусизація пропонувала дві можливості: багаторазове посилення магнітного поля, щоб міни вибухали на відстані, не завдаючи шкоди, або нейтралізацію магнітного поля корабля таким чином, щоб навіть найчутливіша міна його «не помітила». Вибір припав на другий варіант, що вимагало ретельних вимірів магнітного поля кожного корабля.
Оскільки процедура дегаусізації і вимірювання власного магнітного поля корабля спочатку була секретною, серед екіпажів судів ходили різні чутки. Моряки бачили, що через незрозумілі кабелі компаси і навіть годинник «божеволіли», і вважали, що це може зробити їх імпотентами.
Схоже, що Аллен десь побачив саме таку процедуру: протягнуті кабелі та незрозуміла апаратура могли справити враження на будь-кого. Але як йому спало на думку вигадати, що експеримент зробив корабель невидимим, змусивши його зникнути? Цей шматок головоломки виявив уфолог Джон Кіль:
«Під час Другої світової війни фокусник Джозеф Даннінгер, фахівець з організації видовищ, запропонував ВМФ США зробити їхні кораблі невидимими. Можливо, Даннінгер мав на увазі маскування, але в той час його пропозиція набула широкого розголосу. Цілком можливо, що Аллен побачив ці статті і вигадав на їх основі свою історію».
* Дуже схоже на правду. Листи з найбезглуздішими ідеями, що приходять до нас в редакцію, часом виглядають так само. - відділ науки «КП».
ДО РЕЧІ
Ветерани «Елдріджа» ставлять крапку1999 року, вперше з часів закінчення війни, в Атлантик-Сіті зібралися моряки, які служили на есмінці «Елдрідж». Зустріч широко висвітлювалася США, але чомусь залишилася непоміченою у Росії. Їх залишилося лише п'ятнадцять людей, включаючи капітана корабля, 84-річного Білла ван Аллена. Зрозуміло, що на зустрічі спливли розмови про «експеримент», які доставили ветеранам чимало веселих хвилин.
"Поняття не маю, як виникла ця історія", - розвів руками ван Аллен. Інші моряки також були одностайні.
«Я вважаю, що це хтось вигадав, обкурившись дурі», - заявив 74-річний Ед Вайз. Інший колишній моряк, Тед Девіс, сказав просто і ясно: «Жодних дослідів з нами ніколи не робили».
«Коли люди мене питали про «експеримент», я погоджувався і казав, що так, я зникав. Щоправда, невдовзі вони розуміли, що я їх розігрую», - зізнався Рей Перріньо.
Одна з найулюбленіших конспірологів і сценаристів подій сталася 28 жовтня 1943 року. Офіційно влада США нічого не говорила, вона вперто не помічає повідомлення в пресі, але щось все ж таки у Філадельфії тоді було...
Вважається, що під час надсекретного експерименту американських військових нібито зник, а потім з'явився за десятки кілометрів від місця проведення досвіду есмінець «Елдрідж» разом із командою, яка налічувала 181 матрос. Дивно, але моряки, що жили в післявоєнний час, служили на «Елдріджі», завжди заперечували описані нижче події. Проте існуюче докладний описПроведення експерименту, що випливло через кілька років після його проведення, дозволяє припустити, що події все-таки були справжніми.
КОРАБЕЛЬ ПРИВИД
Що ж сталося 70 років тому? Якщо узагальнити всю наявну на сьогоднішній день інформацію, то вийде, що американські військові моряки спробували згенерувати на військовому есмінці потужні електромагнітні поля, завдяки яким світлові та радіохвилі були б змушені огинати корабель. Тобто фактично завданням експерименту було створення корабля-невидимки, своєрідного «Летючого голландця», непомітного для очей та локаторів супротивника.
Однак, якщо вірити численним публікаціям у повоєнній бульварній пресі, експеримент одразу пішов не так, як планувалося. 22 липня 1943 року корабель, що знаходиться в доці, після включення апаратури спочатку виявився оповитий зеленим світлом, а потім і зовсім зник з поля зору до самої ватерлінії.
Після відключення генераторів електромагнітного струму та появи корабля виявилося, що одні матроси буквально вплавлені в металевий корпус судна, інших сильно нудило, від третіх виходило дивне свічення. Здавалося б, після таких страшних наслідків про повторення експерименту не могло бути й мови. Але немає. Адже йшла війна і керівники американських ВМС припустили, що генератори були налаштовані невірно, і вирішили експеримент повторити.
Восени, 28 жовтня 1943 року, мабуть, небезпідставно побоюючись неприємних сюрпризів, есмінець «Елдрідж» вивели на рейд і знову включили електромагнітну установку. Але й цього разу експеримент пішов вкрив і навскіс. Корабель виявився оповитим дивним світінням, а потім зник, причому цього разу повністю. Незабаром він, щоправда, з'явився, але не в місці експерименту, а в Норфолку, штат Вірджинія. Як стверджує західна преса, там його бачили численні свідки.
Потім корабель невідомо знову матеріалізувався в місці проведення . На матросів корабля дивитися було по-справжньому моторошно, з усього екіпажу майже двісті чоловік неушкодженим повернувся лише 21 матрос. Декілька десятків людей виявилися вплавленими в конструкції корабля, частина матросів загинула від опіків та ураження електричним струмом. Але навіть ті, хто на вигляд були неушкоджені, поводилися загальмовано, часто впадали в прострацію, а один матрос і зовсім пройшов крізь стіну на очах у своєї родини і зник.
КІНЦІ У ВОДУ
Експеримент із такими фантастичними результатами мав би на довгі десятиліття лягти до секретних архівів США. То звідки ж про нього дізналася світова громадськість, та ще й у таких найдрібніших подробицях? В усьому виною виявилася горезвісна свобода слова.
Спочатку секрет, як і належало, надійно охоронявся, але в 1955 році американський письменник Морріс Джессуп, автор книги «Аргументи на користь НЛО», отримав дивне послання від якогось Карлоса М. Альєнде, який, за його ж власними словами, служив на кораблі «Ендрю Фьюресет», що входить до конвоя есмінця «Елдрідж» під час проведення експерименту. Саме Альєнде і розповів письменнику, а разом із ним усьому світу про дивовижний експеримент, свідком якого йому довелося бути. Отримавши унікальну інформацію, багато західних дослідників відразу кинулися на пошуки бортових журналів «Елдріджа» та «Ендрю Фьюресет», але, як виявилося, вони були втрачені в роки війни. моряки, що вижили, зберігали мовчання.
У той же час навколо експерименту, як гриби після дощу, стали виникати версії, одна дивовижна за іншу. Хтось стверджував, що технологію, яку апробували під час експерименту, вивели із єдиної теорії поля Ейнштейна; хтось був упевнений, що під час експерименту перевіряли якісь розрахунки самого Миколи Тесли. Але як би там не було насправді, достовірної інформації на сьогоднішній день не існує.
Єдиним непрямим доказом, що матрос з «Ендрю Фьюресет» говорив правду, є той факт, що письменник, який першим розповів про експеримент і намагався знайти нові дані про нього, був знайдений у 1959 році у власній машині в стані коми, до лікарні його довезти не встигли. Дослідники ж, які пішли стопами Джессупа, як стверджують бульварні видання Заходу, справді, не тільки шукали, а й знаходили очевидців появи «Елдріджа» в Норфолку. Хтось розкопав і дані, що свідчать, що Ейнштейн під час війни працював на ВМС США.
«КАЧКА» ЧИ ОПЕРАЦІЯ ПРИКРИТТЯ?
То чи існував експеримент «Філадельфія» насправді чи ні? Останню крапку у цій загадці спробував поставити у 1990-х роках скептично налаштований дослідник Роберт Гоерман. Так як вся інформація про експеримент виходила власне від матроса з «Ендрю Фьюресет» на ім'я Карлос Альєнде, то дослідник насамперед вирішив з'ясувати, ким насправді був цей чоловік. Виявилося, що листи письменнику-уфологу писав хтось Карл Аллен, людина, яка страждає на розлад психіки. Цей факт Роберт Гоерман вивів із стилю написання листа, що оповідає про експеримент: літери були різних розмірів, чорнило в листі використовувалися різних кольорів, Рядки скакали.
Далі - більше: виявилося, що ні «Елдрідж», ні «Ендрю Ф'юресет» не були у Філадельфії у зазначені часові рамки, коли нібито проводився експеримент. Та й взагалі, «Ендрю Фьюресет» ніколи не перебував у конвої «Елдріджа». Дивно, але навіть фізики спростували саму ідею можливості такого експерименту, оскільки, за їхніми словами, під час війни, дійсно, ВМС США проводили експерименти із захисту днища кораблів від мін з магнітними детонаторами за допомогою створення навколо корпусу корабля особливого контуру, що формує електромагнітне поле. . Причому ця технологія в роки війни була суворо секретною, а пізніше про неї з'явилося кілька нотаток у науково-популярних виданнях. Очевидно, саме там і почерпнув свою фантазію про фантастичний експеримент Карл Аллен.
ВІЙСЬКОВІ В КУРСІ СПРАВИ. АБО ПРОЕКТ «ВЕСЕЛКА»
І все-таки, незважаючи на вбивчі факти, що спростовують реальність експерименту «Філадельфія», залишається відчуття недомовленості. Дуже вже всі спростування схожі на операцію прикриття, організовану військовими США. Адже якщо вся історія з експериментом - марення божевільного, то навіщо було прибирати письменника, який шукав істину трохи більше ніж через десять років після можливої дати проведення експерименту, коли щось знайти ще було реально? І чому дослідник-критик з'явився лише у дев'яностих роках, а чи не раніше?
Запитань більше, ніж відповідей. Але ось що стало відомо про загадковий досвід у наші дні.
Виявляється, експеримент все ж таки був, принаймні, добре відомо про участь у ньому найбільших фізиків XX століття. Якщо відкинути сенсаційні нотатки бульварної преси з великою кількістю трупів, вмурованих у метал, і матросів, що проходять крізь стіни, а звернути увагу на біографії провідних фізиків світу, чиї імена пов'язують із цим експериментом, то вся історія постає зовсім в іншому світлі.
Почалася вона задовго до подій, що описуються, в 1912 році, коли математик Давид Гілберт обгрунтував існування багатовимірного простору. У 1926 році він розповів про свою теорію Джону фон Нейману, також математику, який славиться здатністю теоретичні дослідження спрямовувати в практичне русло. Через деякий час уже Нейман познайомився з Левінсоном, який відкрив «рівняння часу Левінсона». Саме ідеї цих вчених і лягли в основу проекту створення невидимості великого об'єкту. До практичної перевірки загадкової теорії вчені розпочали у тридцятих роках XX століття у стінах університету Чикаго під керівництвом декана Джона Хатчинсона.
Пізніше до робіт справді приєднався знаменитий Нікола Тесла. Дослідження виявилися настільки багатообіцяючими, що вже до 1936 року кілька груп дослідників були злиті разом під загальним керівництвом того ж Тесла. А в 1940 році на базі ВМС США в Брукліні пройшов перший практичний експеримент, щоправда, тоді без команди на борту. Завданням експерименту було створити навколо корабля електромагнітний міхур, який відводив би від судна випромінювання радарів противника, змінюючи зовнішнє електромагнітне поле навколо заданого об'єкта.
До 1941 Тесла отримав зелене світло від влади на повномасштабний розвиток експерименту, який охрестили як проект «Райдуга», а зовсім не «Філадельфійський експеримент», як його потім іменували в газетах. Керівництво проектом здійснювали Національний комітет оборонних досліджень та Бюро фізичних розробок департаменту військово-наукових установ США. Тесле надали корабель, який він оснастив спеціальними котушками, проте вчений сильно вагався щодо участі в експерименті людей, передбачаючи незворотні згубні наслідки їхнього здоров'я. Тому кінцеві випробування вчений затягував як міг.
Ситуацію розпалював і фон Нейман, наполегливо пропонуючи починати експеримент неодмінно з наявністю команди на борту. Військові взяли бік Неймана, до того ж у ході підготовки до проведення експерименту Тесла помер, і перешкод для проведення досвіду більше не існувало.
ЯК ЦЕ БУЛО НА САМІЙ СПРАВІ
Влітку 1942 року відбулася закладка «Елдріджа». Есмінець оснастили двома величезними електромагнітними генераторами, потім додали третій, але підключити та синхронізувати його до початку експерименту так і не встигли. 20 липня 1943 року експериментальні установки було включено. Члени екіпажу були на борту. Бажаний ефект було досягнуто! Невидимість тривала п'ятнадцять хвилин. Однак після закінчення експерименту у моряків спостерігалися головний біль, нудота та розлади психіки. Зрозуміло, жахів, описаних бульварної пресою, був, але погіршення здоров'я матросів було очевидно. Після вдосконалення обладнання 12 серпня 1943 року «Елдрідж» вивели на рейд та повторили експеримент.
Добре розуміючи, що екіпаж перебуває у серйозній небезпеці, Нейман зменшив потужність експериментальних установок, бажаючи забезпечити невидимість корабля лише радарів, знижуючи небезпеку здоров'я екіпажу корабля. Проте все ж щось пішло не так і корабель, оповитий синім свіченням, зник з поля зору, а потім з'явився в Норфолку за сотні миль від місця досліджень. Коли корабель «повернувся», експеримент було визнано успішним з воєнної точки зору, але на екіпаж було шкода дивитися.
Невідомо, що сталося з ними під час міжпросторового переходу, але одні з моряків втратили здатність ходити, не спираючись на стіни, а інші перебували у стані постійного жаху. Після цього проект «Райдуга» було закрито, доктора Джона фон Неймана перевели на роботу до «Манхеттенського проекту» зі створення атомної бомби.
Філадельфійський експеримент настільки сильно обріс таємницями та загадками, що повірити в сам факт існування досить складно. Однак безліч доказів очевидців та учасників подій не дають остаточно забути події, що сталися у жовтні 1943 року. Що ж сталося насправді? Чи був факт жахливого випадку чи все це лише фантазія з метою підвищення популярності ВМС США?
Філадельфійський експеримент. Опис легенди
Ще задовго до вторгнення фашистських військ на мирні території стояла проблема вдосконалення військової техніки, і одним із аспектів було питання про приховування військових споруд від очей та радарів противника. І якщо зараз це є можливим, то на той момент все це знаходилося у розробці та на стадії перевірки різних теоретичних пропозицій.
Неможливо сказати, наскільки багато пропозицій надійшло уряду, але їм було обрано одну, яка видалася найбільш правдоподібною - створення сильного магнітного поля певної форми, яке здатне повністю приховати військову техніку з виду. Експеримент отримав назву "Райдуга", була призначена дата проведення.
За свідченнями очевидців після початку експерименту корабель зник з поля зору, залишивши на своєму місці лише густий туман зеленого кольору. Після появи перед усіма виявилося, що з величезного екіпажу (у складі 181 людини) неушкодженими залишилися лише два десятки, інші або зникли, або померли від поразки струмом і страху, або буквально зрослися з конструкцією корабля.
Звичайно, після закінчення експерименту корабель був проданий, результати засекречені, а всім, хто залишився живим, дано наказ про нерозголошення таємниці. До речі, останні стверджують, що під час експерименту нічого трагічного не сталося, та й сам експеримент проводився з іншого приводу.
Реальні учасники подій
Що стосується людей, причетних до вищезгаданих подій, то імена членів екіпажу або тих, хто віддавав відповідні накази, або не збереглися, або в різних джерелах звучать по-різному. Але два відомих імені, чия ініціатива так чи інакше спонукала військових провести філадельфійський експеримент, залишилися незмінними і широко відомі у всьому світі.
Нікола Тесла та його експерименти з переміщення різних об'єктів у просторі
Напевно, найбільше джерело міфів і абсурдних теорій, підтвердити які неможливо з однієї простої причини - всі архіви записів великого вченого дісталися уряду США і, як і багато інших значних відкриття, були засекречені. Сам великий учений не дожив до експерименту лише кілька місяців.
Альберт Ейнштейн та теорія єдиного поля
Існує припущення, що експеримент було влаштовано саме з його ініціативи з метою перевірки теорії практично.
Документальні підтвердження
Жодних історичних документів, які могли б підтвердити або спростувати існуючий міф, не виявлено або досить добре засекречено. Усі свідчення очевидців не дають жодних особливих деталей, якими можна судити про далекі події. Єдине, що можна знайти після досить тривалих пошуків, - це фотографії та відеозйомки самого есмінця з членами екіпажу, які служили на ньому в момент зйомки.
Можливе джерело міфів
Хто б не стверджував, а філадельфійський експеримент так чи інакше мав місце бути. Щоправда, у дещо іншій формі, ніж пропонує нам льодова душа легенда.
Однією з найбільш практичних і правдоподібних на той момент теорій було розмагнічування корпусу корабля, щоб приховати його з радарів. Для цього корпуси обмотувалися проводами, які разом із кораблем створювали потужний електромагніт.
В результаті більшість приладів у екіпажу з'являлися неприємні відчуття. Навіть якщо техніку і не могли обчислити, то керувати нею в стані нездужання і фактично "наосліп" не уявлялося можливим. З цих причин експерименти вирішили "згорнути", а всі розробки та свідоцтва приховати.
Висновки
Військові сили США, есмінець "Елдрідж", філадельфійський експеримент, Тесла та незмінне засекречування подій - ось реальні причини виникнення одного з найпоширеніших міфів в історії людства.
Неможливо стверджувати з повною впевненістю, що подібних випробувань не існувало, як і стверджувати протилежне. Адже все, що могло б підтвердити філадельфійський експеримент (фото, відео та інші документи), приховано від громадськості у різний спосіб.
Цілком можливо, що засекречування подій, як і створення хибних відомостей з метою дезінформації - лише способи приховування невдалого досвіду, який міг би просто підірвати авторитет "світової" держави, що зароджується. І якщо визнати сам факт масових жертв з вини держави, то це - кращий спосібуникнути відповідальності за скоєне.
У будь-якому разі, хоч би що відбувалося 28 жовтня 1943 року, це, швидше за все, назавжди залишиться загадкою, якій не судилося бути дозволеною.
Історія з «Елдріджем» неймовірно заплутана, зокрема, через величезну кількість інсинуацій, заснованих на «свідченнях» очевидців та інтерв'ю з нібито справжніми учасниками тих подій. У цій легенді є все для того, щоб стати ідеальною теорією змови: гучні імена Тесли та Ейнштейна, нелюдський експеримент, результатом якого стала загибель практично всієї команди, чудеса електромагнітного поля, божевільний відставний моряк і невдаха письменник-містик.
Есмінець «Елдрідж». (wikimedia.org)
Синопсис Філадельфійського експерименту виглядає приблизно так: у розпал Другої світової війни американські військові працювали над створенням технології, яка дозволяла б робити об'єкти невидимими. Технологія це, як випливає з розповіді, базувалася на єдиній теорії поля Альберта Ейнштейна. Передбачалося, що генерація потужного електромагнітного поля навколо об'єкта здатна призвести до утворення якогось кільця зі світло і радіо хвиль, яке зробить його абсолютно невидимим для ока.
І ось, нібито в 1943-му році, ВМС США проводили польові тестування, в результаті якого їм вдалося не лише «розчинити» в повітрі цілий есмінець «Елдрідж», а й перемістити його у просторі на 320 км із гавані до Філадельфії до порту Норфолка. , а потім повернути назад. Перші експерименти відбулися влітку 1943-го, коли корабель вдалося зробити невидимим на короткий проміжок часу, після чого команда судна почувалася дуже погано, але загалом ніхто не постраждав.
Шуканий випадок відноситься до жовтня того ж року, коли «щось пішло не так». Переміщення в просторі призвело до жахливих наслідків: більша частина команди есмінця «Елдрідж», що складалася з 181 людини, загинула в ході експерименту, деякі втратили розум, ще кілька людей виявилися «врослими» в обшивку корабля, інші просто згоріли, наче сірники, і тільки Декільком вдалося залишитися відносно цілими і в більш-менш здоровому глузді. Але й ті небагато людей, які вижили, випробували на собі наслідки експерименту: вони могли проходити крізь стіни і переміщатися в просторі.
Досвід, зрозуміло, визнано невдалим, і його проведення замовчувався довгі роки. Такою є версія прихильників «Філадельфійського експерименту». Існують і деякі відступи, згідно з якими ВМС працювали не над зникненням корабля в прямому розумінні, а над створенням навколо корпусу судна поля, яке робило б його невидимим для радарів і магнітних підводних мін, але в ході досвіду, знову ж таки, все пішло не по планом.
Кадр із фільму «Філадельфійський експеримент». (pinterest.com)
«Викривачем» експерименту виступив Карлос Альєнде, який і виклав вищезазначену історію. 1955-го року письменник-містик Морріс Джессап, який захоплювався уфологією, отримав послання від таємничого містера Альєнде, який у фарбах розписав сам хід досвіду та його наслідки. Текст був написаний у химерній манері, з величезною кількістю орфографічних помилок, великими літерами в середині речення і, до того ж, був виконаний кольоровими олівцями. Ось його уривок (особливості авторського викладу збережено):
«Результатом» стала повна невидимість корабля, типу Міноносця, і всієї його команди, У відкритому Морі (окт. 1943) Поле Діяло у формі сплющеної сфери, витягнутої на сто ярдів (Більше або Менше за рахунок положення Місяця та Широти) з обох бортів корабля . Кожна Людина Усередині цієї сфери стала прозорою за формою, АЛЕ Він також бачив, що й інші Люди на борту корабля перебували в такому ж стані, і при цьому ступали повітрям. Кожна людина поза цією сферою не бачила нічого крім чітко окресленого силуету Корпусу Корабля у Воді, ПРИ УМОВІ звичайно, що ця людина знаходилася досить близько, щоб бачити, хоч і за межами поля. Чому я вам це зараз розповідаю? Дуже просто; Якщо Ви вирішите зійти з розуму, то ви оприлюдните цю інформацію. Половина офіцерів і команди того Корабля в даний час повністю збожеволіли. Деякі до цих пір знаходяться в закритих зонах, де вони можливо отримують наукову допомогу, коли вони або «стають порожніми», або «стають порожніми і застряють». Стати Пустим не таке вже неприємне відчуття для здорових цікавих моряків. Однак як тільки вони «Застрягають», вони описують це як «КОРПОРАЦІЯ ПЕКЛА» Людина в застряглим стані Не може Рухатися за власним бажанням доти, доки двоє або Більше з тих, що знаходяться в полі, підійдуть і торкнуться до нього, швидко, інакше він «замерзає».
Альєнде стверджував, що в 43-му році він служив на судні «Ендрю Фьюресет», яке на той час стояло в одному порту з «Елдріджем», і особисто спостерігав описані вище події. Карлос пояснив, що Джессапа як адресат обрав невипадково: його вкрай зацікавили праці письменника про . Приблизно водночас книга Джессапа «Розширений аргумент на користь НЛО» з аналогічними різнокольоровими позначками на полях надійшла до Управління військово-морських досліджень у Пентагоні, і військові її з якоїсь причини не проігнорували, але видали невеликим тиражем. У 1959-му році письменник наклав на себе руки, змішавши велику дозу снодійного з алкоголем і замкнувшись в автомобілі зі шлангом від вихлопної труби. Причиною самогубства були, як вважали рідні, важкі життєві обставини: негаразди в особистому житті та великі борги. Однак смерть Джессапа не пройшла непоміченою: прихильники теорії змови розкрутили справу, висунув припущення, що письменника просто «прибрали», бо у своєму розслідуванні він зайшов надто далеко.
У 1979-му році побачила світ книга «Філадельфійський експеримент: проект Невидимість» двох письменників-уфологів Чарльза Берліца та Вільяма Мура, в якій події викладалися в тому ж ключі, що і в посланні Альєнде. Твір став бестселером, і інтерес до цієї історії спалахнув із новою силою. Невідомо, чи існував таємничий Карлос Альєнде насправді, чи він плід фантазії Джессапа. За однією з версій, під цим ім'ям ховався американець Карл Аллен, який страждав на психічні розлади і за своє життя налаштував чимало аналогічних листів, адресованих дослідникам аномалій і загадок.
Насправді есмінець «Елдрідж» був спущений на воду в серпні 1943 року в Нью-Йорку, де простояв до вересня, а в жовтні корабель здійснив своє перше пробне плавання на Багами, і в порт Філадельфії не заходив зовсім. З'ясувалося також, що і корабель «Ендрю Ф'юресет» (на якому міг служити Альєнде-Аллен) з есмінцем терміном не перетинався, і стояти в одній гавані ніяк не міг. Переконані прихильники «експерименту» стверджують, що з метою конспірації ім'я корабля, який стояв у порту Філадельфії, було змінено.
Знімок сторінки суднового журналу "Елдріджа". (wikimedia.org)
Тим не менш, навіть якщо «Елдрідж» справді знаходився б там у жовтні 1943-го року, його переміщення до Норфолку, який розташований за 320 км шляху, і назад, могло бути скоєно менше, ніж за добу через канал Чесапік-Делавер, який під час Другої світової війни був захищений від німецьких субмарин і використовувався лише військовими судами. Це пояснює, яким чином військовий корабель міг за 6 годин пройти шлях, на який у торгових суден йшло кілька днів, і «переміщення в просторі» було не таким стрімким. Однак якщо вірити судовим журналам, «Елдрідж» навіть близько не підходив до Філадельфії восени 1943 року.
У 1996 році Управління військово-морських досліджень ВМС США змушене було опублікувати офіційне спростування. На той час кількість божевільних публікацій у жовтій пресі досягла апогею. У комюніке наголошувалося, що в роки Другої світової війни на території філадельфійських доків проводилися «дослідження з розмагнічування кораблів, внаслідок якого вони ставали «невидимими» для магнітних мін». Окремо підкреслювалося, що управління «ніколи не проводило жодних експериментів щодо досягнення невидимості ні 1943-го року, ні будь-коли ще».
Що стосується імен та , які часто згадуються у зв'язку з експериментом, немає жодних доказів їх участі у проекті. Варто зазначити, що Нікола Тесла помер 7 січня 1943 року, а Альберт Ейнштейн перебував у списках неблагонадійних громадян через свої «лівацькі» політичні погляди і навряд чи міг перебувати на службі ВМС.
Вважається, що жирну крапку у справі Філадельфійського експерименту поставили ветерани, які служили на Елдріджі. 1999-го року відбулася зустріч команди есмінця, на якій був присутній, у тому числі, і капітан судна. Ніхто з моряків не зміг знайти розумного пояснення конспірологічної теорії та припустити, звідки вона виникла.
Про вплив електромагнітного поля у своїх працях говорили великі уми минулого століття – Альберт Ейнштейн та Нікола Тесла. Існує версія, що силу магнітного поля випробував на собі есмінець «Елдрідж» та всі члени екіпажу. Під його впливом вони стали невидимими. Однак офіційна позиція ВМС США досі залишається незмінною - жодних секретних експериментів над кораблем, а над людьми над берегами Філадельфії не проводилося.
Багато здобутків науки минулого століття досі засекречені. Відомості, які вдалося приховати, змушують дослідників займатися загадками піввікової і давнини. Одне з найзагадковіших явищ, які досі не отримали офіційного підтвердження, – Філадельфійський експеримент у жовтні 1943 року. Предметом його став есмінець "Елдрідж". Корабель спочатку зник, а потім з'явився в морі за десятки кілометрів від колишнього місця. Доля екіпажу, якщо вірити свідченням очевидця, була страшною.
Дослідження подій, що стосуються есмінця «Елдрідж», пов'язане з досить сумною долею уфолога М. Джессапа.
Легенда Морріса Джессапа
Морріс Кетчум Джессап був науковцем: археологом та астрономом. Незважаючи на здобуття докторського ступеня з астрофізики, наукою він не займався. Починаючи з 40-х років XX століття Джессапа приваблювали загадки НЛО.
Результатом досліджень Морріса Джессапа стала книга «Аргументи на користь НЛО», видана 1955 року. Вона стала причиною ланцюжка дивних подій, що послідували далі.
Лист Карлоса Мігеля Альєнде
Незабаром після виходу книги Джессап отримав надзвичайно дивний лист. Воно прийшло до редакції та разом з іншими було передано автору книги. Людина, яка назвала себе Карлосом М. Альєнде, стверджувала, що знає про існування левітації і має підтвердження тому. Сам лист мав, м'яко кажучи, незвичайний вигляд. Воно було написано різними кольорами – почерком, що іноді читається, подекуди просто каракулями.
Джессап написав Альєнде і попросив докладніших роз'яснень. Лише за рік він отримав відповідь. Тепер Альєнде називав себе Карлом М. Алленом. Він розповідав про секретний експеримент у Філадельфії, який спричинив непередбачені наслідки.
За словами Альєнде, предметом його в 1943 був есмінець, який став під впливом магнітного поля абсолютно невидимим. Сам він спостерігав те, що відбувається з палуби іншого корабля, що знаходився поруч під назвою «Ендрю Фьюресет».
Альєнде-Аллен описував воістину жахливий вплив експерименту на екіпаж. За його словами, люди впадали у дивну прострацію, яку самі вони називали «зависанням у сиропі». Також автор листа наводив 3 зовсім неймовірні факти. Один із членів команди нібито просто зник у своєму будинку у присутності дружини, пройшовши стіну наскрізь. А двоє інших згоріли. Причиною самозаймання двох людей став компас шлюпування. Також згадувалося, що деякі моряки буквально «вросли» в корабель, з'єднавшись з його конструкціями.
Повторний експеримент
Дослідники НЛО Чарльз Берліц та Вільям Мур запросили всі можливі документи, що стосуються есмінця «Елдрідж» та корабля «Ендрю Ф'юресет».
Конвойний есмінець «Елдрідж» ДЕ-173 було спущено на воду 25 липня 1943 року та прийнято в експлуатацію 27 серпня 1943 року. З січня 1944 по травень 1945 року він виконував бойові завдання спочатку в Атлантиці та Середземному морі, пізніше - в Тихому океані. На його борту, за офіційними даними, перебувала 181 особа. 1951 року судно перейшло до командування Греції, а 1999 року його утилізували.
Зважаючи на все, описаний Альєнде експеримент був повторним. У першому, у липні 1943 року, наслідки впливу виявилися у кількох людей, психіка яких постраждала.
Ось факти, які вдалося з'ясувати Берліцю та Муру:
- Офіційні дані морського міністерства кажуть, що «Елдрідж» не наближався до «Ендрю Ф'юресета», але оперативна доповідь командира корабля говорить протилежне.
- Коли 1951 року есмінець було продано Греції, дані у документах відрізнялися від оголошених офіційно. По-перше, датою спуску на воду значилося 25 червня 1943 року. По-друге, водотоннажність корабля відрізнялася від раніше зазначеного приблизно на 380 тонн. Можливо, причиною цього стало видалення електронного обладнання.
- Карл М. Аллен справді фігурує у списках команди «Ендрю Ф'юресета» у 1943 році.
Дивна смерть Джессапа
У середині 50-х Морріс Джессап заявляв, що за ним стежать. За його словами, будинок кілька разів таємно обшукували. Дослідник був у постійній напрузі та страху. Якось до нього з'явилися представники ВМС США з проханням розповісти все, що відомо про філадельфійський експеримент.
20 квітня 1959 року Морріс Джессап, по офіційної версії, наклав на себе руки. Його тіло знайшов у автомобілі працівник парку. Двигун машини був увімкнений, а шланг виведений у салон через вікно.
Напередодні смерті Джессап довго розмовляв телефоном з доктором Менсоном і домовився про зустріч із ним. Він стверджував, що нарешті здійснив прорив у справі про есмінця. З огляду на цю інформацію, вчинення самогубства є дуже несподіваним. Дивним також здався і той факт, що щілини у вікні машини були зачинені рушниками, яких дружина вченого ніколи не бачила. Навряд чи він спеціально придбав їх перед смертю.
Причетність Ейнштейна та Тесла
Єдина теорія поля, розроблена Альбертом Ейнштейном, мабуть, могла стати основою для експерименту з впливом електромагнітного поля. Теорія була створена у 1925-1927 роках, але потім автор вилучив її як недоопрацьовану. Відомо, що в 1943 Ейнштейн співпрацював з ВМС США, він писав про це Густаву Баклі. Більше ніяких відомостей щодо участі у проекті Альберта Ейнштейна немає.
Щодо Миколи Тесли, то відомо, що цей учений вивчав явища електромагнітної індукції. Ще 1917 року він винайшов спосіб виявлення підводних човнів з допомогою радіосигналу.
Жодних даних про участь Тесли у Філадельфійському проекті немає. Однак існує міф про те, що він знав про подібні плани і виступав проти них, оскільки побоювався за життя людей.
Прес-конференція Альфреда Білека
У 1984 році на екрани вийшов фільм "Філадельфійський експеримент", що викликав багато дискусій. Після цього Альфред Білек заявив, що згадав, що трапилося з ним у жовтні 1943 року. Він дав інтерв'ю, де заявив, що корабель був переміщений не лише у просторі, а й у часі. Ненадовго він ніби опинився 1983 року на військовій базі.
Потім Білок ще багато разів зустрічався з журналістами, щоразу повідомляючи нові деталі, зокрема й про зустріч із інопланетянами.
Спростування ВМС США
1990 року, бажаючи позбутися цієї легенди, ВМС США розсекретили бортові журнали судна. За їхніми даними, есмінець «Елдрідж» ніколи не наближався до Філадельфії. Отже, всі розповіді про події, що відбулися там, є вигадкою.
Сам Карл Аллен був оголошений душевнохворим, який розсилав абсурдні листи всім відомим уфологам.
Зустріч екіпажу есмінця у 1999 році
У 1999 році було організовано зустріч членів колишнього екіпажу. У живих залишилося лише 15 людей, у тому числі й капітан. Усі вони стверджували, що історія із секретним експериментом – дурна вигадка. Щодо Альфреда Білека, команда заявила, що ніхто його не знає і ніколи не зустрічав на кораблі.
Що ж сталося насправді: висновки
Звичайно, американські збройні сили проводили різноманітні експерименти. Можливо, до них увійшли і випробування впливу електромагнітного випромінювання. Важко повірити, що такі випробування проводили за участю піддослідних людей. Ймовірно, йшлося про встановлення обладнання, яке у поєднанні з низкою приватних подій на кораблі породило таємничий міф про корабель-невидимку.
У той самий час суперечливість деяких фактів викликає безліч питань. Зрозуміло, деякі дані досі перебувають під грифом секретності.
Історія про Філадельфійський експеримент стала основою безлічі документальних фільмів. Один із них – «Феномен есмінця «Елдрідж».
